вірш моя матуся

МОЯ МАТУСЯ

Ясне сонечко зійшло – матуся проснулась.

Підійшла до мене тихо, лагідно всміхнулась.

Її руки працьовиті ковдру поправляють.

І до мене тихесенько уста промовляють:

«Поспи трошки мій синочку, поки ще маленький».

Засіяли карі очі у моєї неньки.

«Щоб в житті твоєму, синку, лиш добро було».

І з любов’ю поцілує ніжно у чоло.

«І я тебе люблю, мамо», - крізь сон промовляю.

Простягаю свої руки, міцно обнімаю:

«Моя рідна і єдина, дбайлива матуся.

Я за тебе все зроблю, як тільки проснуся».

Ясне сонечко піднялось – матуся стомилась.

Сіла поряд з своїм сином, до плеча схилилась.

Натруджена рука ніжно по волоссю гладить.

Жити чесно й справедливо мама сину радить:

«На шляху твоєму, любий, хай квіти цвітуть.

Приїзди до свого дому, матір не забудь».

«Не забуду тебе, мамо»,- син відповідає.

Простягає свої руки, міцно обнімає:

«Моя рідна і єдина, дбайлива матуся

Як знайду вільну хвилину, зразу повернуся».

Ясне сонечко зайшло – небо потемніло.

Забарився десь синочок, в грудях защеміло

Вийшла мама на подвір’я на поріг присіла.

Від тривог і від розлуки зовсім посивіла.

Виглядає мати сина з дальньої дороги.

В очах сльози а на серці смуток і тривоги.

«Прости мене рідна мамо», - син сльозу втирає.

Простягає свої руки – в горі завмирає:

«Моя рідна і єдина, дбайлива матуся.

Не встиг вчасно я приїхать, пізно повернувся».

03.03.2010

Книготека онлайн