recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Мої роздуми-спогади

Автор:

Дмитрович

Жанр:

Домашній

Формат:

Вірш

Сторінок:

7

Рейтинг:

3/5 (голосів:2)

Переглядів:

58

Рік:

2021

Завантажити

***
БАТЬКОВА СПОВІДЬ
В нас матір люблять прославлять,
А батька нібито й не має.
Та хочеться вам розказать,
Як іноді в житті буває.

Тож поженились молоді
І народилися в них діти.
Щастя бажають всі собі.
Цю правду нікуди подіти.

У дитсадочок на руках
Носив дітей татусь щасливий.
І з посмішкою на вустах
Втирав дитячий ніс сопливий.

А жінка принца виглядала.
Коханий швидко став нелюб.
Ще трохи в небесах літала,
А згодом подалася в блуд.

Хто пережив цю біль той знає,
Як зрада душу й серце крає,
Як сон кудись весь час тікає,
Як кров у жилах завмирає.

Не став судитись за майно:
«Хай дітям буде все воно».
Й квартиру дітям залишив,
А сам у безвість поспішив.

Дитя не можна обдурить.
І син пішов із батьком жить.
Мати не стала зупинять.
Її на сина наплювать.

Дочка перечить їй не сміла.
Покірно довго все терпіла.
Але як трохи підросла.
То теж із дому утекла.

Ішли роки зростали діти.
Син в армію пішов служити.
А мати блуд свій не спинила.
Невдовзі дочку народила.

Квартира довго пустувала.
А мати даді все гуляла.
Син після служби одружився,
В пустій квартирі оселився.

Не встигли діти встать на ноги,
Як мати оббива пороги.
Житло повинні їй купить.
Бо матері нема де жить.

«Де ж ти зозуленько літала
І хто ростив твоїх дітей?
Ти совість змолоду не мала.
Її не маєш по цей день.
02.04.2009
***
ДО ДНЯ ПРИКОРДОННИКА
Пролетіли роки, як по небу птахи.
І на скронях свій слід залишили.
Лише пам'ять що раз повертає в той час,
Коли ми на кордоні служили.

Пригадав ветеран і заставу й «Афган»,
Як душманів в пустелі ловили.
Сопки «красні» були, коли маки цвіли,
Ніби воїни кров’ю полили.

Сонце люто пекло, слід піском занесло.
Та душманів живих треба брати.
І пішов навздогін невеликий загін,
Командир і чотири солдати.

Ніч надворі стоїть, рідний край мирно спить
І солдату теж хочеться спати.
Ось сирена звучить й прикордонники в мить
В свої руки беруть автомати.

Дощ з відра ніби льє, грім і блискавка б’є.
На негоду ніхто не зважає.
Прикордонник в строю – несе службу свою.
Нехай ворог про це пам’ятає.

Хто картуз свій зберіг, той забути не зміг,
Як зелені пагони носили.
Молоді ми були – мир людей берегли.
Честь на службі свою не зганьбили.
02.03.2010
* * *
З туману ніби випливає
Погранзастава «МЕРУЧАК».
Мене давно вже там немає.
Та серце каже це не так.

Душа моя там залишилась.
Із друзями в однім строю.
Мені ще довго служба снилась.
Он на «Аманово» стою.

Ось вартовим я на заставі
Дивлюсь уважно в «ТЗК».
А вдалині в Афганістані
Із гір тече Мургаб ріка.

Тієї річки води мутні
Пам'ять несуть через віки.
Тут Македонський всемогутній
Побудував колись мости.

Тривожна група з Акібаю
Везе затриманих душман.
На лівий фланг ще завітаю
Поки не зник дивний туман.

Під «Сапуном» на мить спинюся.
В окоп спущуся на посту.
Потім у річці окунуся
І погойдаюсь на мосту.

А далі фланг звернув в пустиню.
«Струмок Солоний» пересох.
Тюльпанів там нарву корзину.
Вип’ю «чемену» хоч ковток.

З тих пір пройшов не один рік.
Вже багатьох не досчитаться.
Це тут у нас всіх різний вік,
А там нам двадцять – вісімнадцять.
29.10.2010
Гора Голгофа височить.
Ісус розп'ятий там висить.
В ім'я добра, во ім’я слави.
З'явились перші «Доброслави».

Хрестов похід, з хрестом в руках.
З добром і ядом на вустах.
В ім'я добра во ім’я слави.
Завжди з’являлись «Доброслави».

Вогонь під дубом догорає.
Тараса Бульби вже немає.
В ім’я добра, во ім'я слави.
Син записався в «Доброслави».

У друга ніж в спині стирчить.
Яка п'янка солодка мить.
В ім’я добра, во ім'я слави.
Працюють дружно «Доброслави».

Іуда проклятий на вік.
Це «Доброславів» чоловік.
В ім'я добра, во ім’я слави.
Оправдуються «Доброслави».

Як зручно став та помоливсь.
І від гріхів усіх звільнивсь.
Який спектакль - просто жах.
Аж Бог заплакав в небесах.

Храни господь від тої слави.
Яку здобули «Доброслави».
Не суньте ніс у чужі справи.
Будьте людьми - ви ж «Доброслави».
11.02.2013
* * *
НА ПЕРЕХРЕСТІ ДОЛІ

На перехресті долі зустрілись дві душі.
Бажаю Вам любові і щастя у житті.
Хай роки Ваші спільні цвітуть немов сади,
Хай бережуть Вас ангели від зради і біди.

Хай лебедина вірність живе в Ваших серцях,
Хай з Вами буде радість – тіка подалі страх.
Хай колоски пшениці схиляються до ніг,
Хай горе і нещастя минають Ваш поріг.

Веселка в небі радісна Вам хмари розжене,
Лелека в своїм дзьобику дитинку принесе.
Любов свою і вірність несіть через віки,
Щоб про кохання Ваше - писалися книжки.
* * *
ЛЕТЯТЬ РОКИ

Летять роки на крилах долі
Нікому часу не спинить
Пливе життя собі поволі
В волоссі сивина блистить.

Минулий рік випробування
Приніс і радість і страждання.
Дитячий успіх – радість нам,
А розбрат – радість ворогам.

Життя міцних не подолає,
Які б не ставило пастки.
Воно баласт лиш відсіває,
А друзі поруч будуть йти.

Нехай їх справжніх не багато,
Зате тверде плече – не вата.
Лиш стиснуть зуби – не скулять.
Тож руку є кому подать.
* * *
В один кінець дорога
Веде у безвість нас.
До скону від порога
Летить невпинно час.

Зробивши перший крок
Не буде вороття.
Жорстокий долі рок.
Чека всіх небуття.

* * *
Всі незгоди здолав.
Ти жар-птицю спіймав.
Вірив в те, що за бороду БОГА тримав.
Не забудь, королів було в світі не мало.
Всі пішли, хоч ніхто з них іти не бажав.

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок