Остання цигарка

попіл від цигарки облиш на столі,

я змету його рукою додолу,

допоки я стримую себе в боротьбі,

змалюй мене кволу та голу.

і силу силенну дитячих забав,

що в душі гомонять без упину,

облиш на столі взаємних вистав,

поставлених нами спомИну.

і щастя моменти, на які так чекав,

ти теж постарайся лишити,

живи настановами вогняних балаклав,

обіцявши мені їх знімати й тушити.

бо час швидкоплинний.

ось кліпнеш - мине.

то так тебе мати ще вчила.

але не старайся забути мене.

я серце і душу тобі доручила.

облиш усі квіти, що в садах розцвітуть,

облиш ти поезію й прозу,

бо, заливши у ґрунт розжарену ртуть,

ти й троянду довів до цирозу.

напевно, потрібно облишити все,

до чого ти міг доторкнутись,

я вмию себе, нафарбую лице,

аби ми нарешті змогли розминутись.

ти тільки облиш ту цигарку одну,

яка нас змогла надурити,

бо, чекаючи знов на наступну весну,

ти так і не кинув курити.

Книготека онлайн