recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Правдолюбка відкритого степу

Автор:

Інна Михалева

Жанр:

Домашній Роздуми Психологія

Формат:

Оповідання

Сторінок:

5

Рейтинг:

4.14/5 (голосів:22)

Переглядів:

75

Рік:

2022

Завантажити

Опис

Чи замислювалися ви, про що може думати людина, йдучи безмежним степом? Це оповідання поєднало в собі реальні історії з роздумами тендітної дівчини. Чи торкнеться воно вашої душі?

Правдолюбка відкритого степу
Обвіяна липневим вітром, вона крокує стежками рідного краю. Барвистий степ розкинув свої ошатні трави та кольорові квіти навколо тендітних ніг. Дівчина з сталевим серцем та ніжною душею бреде вздовж довгих ланів та роздумує над буденням. А якби хтось зміг прочитати її думки, якими вони були б? Вона роздумує над величчю Всесвіту, чи думає, чому зайченята такі милі? Грається з природою, чи оцінює її могутність? Лиш їй одній відомо, які картинки прокручує мозок.
***
Я знову блукаю цим рідним місцем. Цікаво… Де б ти не був, завжди повертаєшся саме сюди. У місце, де робив перші кроки, де хатина пахне маминою випічкою та ще сотнею різних страв, а садок нагадує про гру з татом у квача, а в перервах і перші життєві поради.
Буремне місто поглинуло людей. Чи міг би хтось ось так легко йти тротуаром столиці і думати про щось незначне? Про травинку, яка хитається від вітру, про міцний дуб, який стоїть тут вже сотні років, але не віддає жодної гілки на поглинання землею.
Мабуть, так і з людьми. Одні роками тримають марку, ходять з правильною поставою, сварять себе за помилки, пишуть плани на рік, будують кар’єру, але постійно бажають щастя. Вони, як і цей дуб, побачили немало злив, витримали десятки бур, і тепер на їх стовбурі залишилися лише найтовстіші та найміцніші гілки. Їх світ можуть захмарити поразки, а також пролита крапля молока у ранішній каві.
А що з травинкою? Вона росте і не знає, коли наступного разу на неї наступлять. Коли її зелене забарвлення зтопчуть і доведеться знову просочувати насінини крізь землю. Проте їй так легко від того, що щодня вона відчуває подих вітру та здатна торкнутися сусіднього пагону. Вона здатна відчувати цей світ у всіх його проявах: від доторку лагідного сонця до могутніх крапель зливи. Від сонечка бере тепло, а від дощу - воду. Невже таким людям достатньо будь-чого? І навіть не важливо, чи погана ситуація чи приємна, як промінь? Мабуть, саме тому вони цінують кожен день. Проживають миті на повну.
Цікаво, а до кого варто віднести мене? Чи можна мене назвати травинкою, якщо я не здатна схилитися до всього? Не можу терпіти брехню та завжди кажу людям правду. Ось, наприклад, моя сусідка завжди обговорювала мій хаотичний стиль дизайну квартири. Проте ніколи не сказала б мені це у вічі. Я ж частенько висловлюю думку стосовно своїх відчуттів. Тому мене рідко запрошують на гостини. Цікаво, невже й правда краще засуджувати когось позаочі та посміхатися в обличчя? Можливо, так легше, але це точно не для мене…
Часто я намагалася збрехати, вигадати щось, але моє обличчя, на жаль, не має такої адаптації. Я можу показати поглядом все, що мене не влаштовує. І скажу, що оточуючі це часто помічають. Інколи мені здається, що моє лице здатне показати усі явища природи: від спокою місячного сяйва до страхітливої блискавки.
Я не тримаю спину рівно, не пишу плани на рік, моментами живу одним днем. Від зауважень стосовно цього не бачу сенсу засмучуватися. У мене, як і у цих польових квітів, є вибір: розпустити свої пелюстки сьогодні чи ні. Тому і до людей ставлюся так само. І я б ніколи не подумала, що моє зауваження викладачці стосовно її методів викладання стане причиною “заваленого” іспиту.
Адже це була щира правда. Мама вчила не брехати.
***
Вітер зриває з її волосся капелюх. Несе його вздовж неосяжного простору. Вона біжить услід за ним. І саме тут, у обіймах степу, вона здатна думати над будь-чим.

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок