recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

ВЕЛИКЕ, ГАРНЕНЬКЕ, ПРЕКРАСНЕ...

Автор:

Діана

Жанр:

Казка Дитячий Фентезі

Формат:

Оповідання

Сторінок:

11

Рейтинг:

4.67/5 (голосів:3)

Переглядів:

59

Рік:

2022

Завантажити

ВЕЛИКЕ, ГАРНЕНЬКЕ, ПРЕКРАСНЕ...
Якось в одній сім’ї народилася довгоочікувана дитина – хлопчик на ім'я Клеменс, що означало ніжний та милосердний. Проте характер цього малюка зовсім суперечив його імені. Ще в ранньому віці він показав свою жорстку вдачу. Нещадним малюк був по відношенню до своїх добрих батьків. Йому завжди хотілося смарагдового кота, синього сонця та пурпурової трави. Найбільше Клеменс любив давати вказівки. Батьки були готові працювати день і ніч, аби заробити на забаганки сина. І якби Клеменс побажав зірку з неба, вони б будь-яким способом дістали її, але, на жаль, хлопчику не догодиш, він би і тою недоступною зірочкою був би незадоволений.
І от залишилося всього кілька місяців до того дня, коли нашому герою мало виповнитись вісім років. Але в такому вже солідному віці Клеменс не вмів, ні писати, ні читати, не знав іноземних мов. Кожен день у Клеменса був однаковим – він грав, грав, грав, а всі навколо танцювали, догоджали, розважали з сил вибиваючись, намагалися догодити цьому химерному малюкові.
Якось літньої пори хлопцеві стало нудно, і він неодмінно побажав кудись з'їздити. Батьки вирішили відправити його до родичів.
Клеменс невдоволено глянув на них і гордовито запитав:
- Коли ви приїдете за мною?
- Коли ти побажаєш цього синку, ти тільки скажи, - лагідно відповіла мати.
- Хм... У мій день народження.
Що? Але це не зовсім скоро, малюк. Ми дуже нудьгуватимемо без тебе, прошу, подумай ще раз.
Як я сказав, так і буде! Заберете у день народження!
Батьки зітхнули.
- І ось ще, сподіваюся, цього року ви обійдетесь без тих жахливих конкурсів.
- Але ж це весело, синку.
- Але ж це мій день народження! І в подарунок я хочу отримати щось дуже велике, гарне та прекрасне.
Батьки були спантеличені, ще ніколи їх син не просив чогось такого не конкретного.
Клеменс, перебуваючи у родичів, увесь час думав про свій подарунок, він втратив спокій, так йому натерпілося побачити бажане.
І ось настав той довгоочікуваний день – день народження Клеменса. Треба віддати належне його батькам, вони доклали стільки зусиль, аби хлопчик був задоволений.
- Закрий очі, малюк.
Батьки взяли його за руки, і провели по коридору до великої старої комори.
- Можеш відкривати, це все твоє!
Хлопчик розплющив очі і побачив, що страшна комора стала величезною світлою кімнатою, в якій знаходилося безліч поличок з книгами. Посеред кімнати стояв затишний столик і м'яке крісло для читання.
- Подивися, синку, це бібліотека, і вона цілком твоя. Ми навчимо тебе читати, і ти зможеш поринути у маленький світ кожної книжечки, пізнати кожну захоплюючу історію. Клеменс, тут стільки різноманітних книг, це те, що ти хотів велике, гарнень... Хлопчик був не на жарт розгніваний, він тупнув ногою і, перебивши батьків, мовив:
- Та це великий, жахливий, жахливий подарунок! Як ви могли, як ви могли своєму єдиному сину подарувати ось цей мотлох.
Він лютував, перекинув табурет, поскидав книги на підлогу, деякі навіть порвав та зім’яв. Батьки були наляканими, мати тихенько схлипувала.
- Якщо до завтра ви не виконаєте мого побажання я більше ніколи, ніколи не назву вас рідними, ви станете для мене зовсім чужими людьми! Негайно знайдіть мені щось велике, гарненьке, прекрасне!
А тим часом настав вечір, Клеменс ліг у ліжко і заснув. Він спав міцно, але раптом щось почало лоскотати його. Він розплющив очі і сонно, але досить голосно запитав:
- Хто насмілився мене розбудити?
І перед ним постала маленька істота. Це була зовсім крихітна фея. Вона засміялася, це трохи розважило Клеменса. Фея схопила його за палець і кудись потягла, хлопчик не чинив опір. Вони увійшли до великої яскраво освітленої кімнати, ця була та сама бібліотека.
- Чого ти мене сюди притягла? - грубо спитав хлопчик.
Фея знову засміялася.
- Я можу дати тобі те, що ти хочеш - велике, гарненьке, прекрасне... Воно буде твоїм.
Голос феї звучав так чарівно, що хлопчик на мить перемінився, немов фея дала йому випити чарівного зілля.
– Дай мені це, дай!
- Стривай, Клеменсе, ти маєш щось зробити для мене, перш ніж я подарую тобі це.
- Все що завгодно.
Обличчя малюка сяяло, нарешті він отримає бажане.
- Бачиш, малюк, трапилося так, що я забула своє ім'я, все, що ти маєш зробити – це сказати як мене звуть. Ти, напевно, читав казку про мене, вона ж тут у твоїй бібліотеці.
Клеменс зблід. Він ніколи не читав про цю фею...
- Але я не знаю. Може, щось інше?
- Ні, нажаль...
Фея зникла.
Клеменс почав тупотіти ногами і плакати. Раптом хтось погладив його по голівці. Він підвівся і побачив перед собою обдертого хлопчину, мабуть, він був дуже бідним.
- Забери свої брудні руки від мене, - кричав Клеменс.
- Вибач, я лише хотів тобі допомогти.
- Чим ти мені допоможеш, маленький обірванець? Звідки ти взявся у моєму домі?
- Я казковий хлопчик, хіба ти не знаєш мене, я Вінфрід. І я можу дати тобі книгу, де ти знайдеш ім'я феї. - Що правда? Скажи, скажи де ця книга!
- Перш ніж я дам тобі її, ти повинен поставити мене в мою книгу - "Хлопчик-сирота", бачиш, я впав з полиці і тепер не можу відшукати її. Вона тут у твоїй бібліотеці. - Але я не вмію читати... і я не зможу її знайти...
Клеменс прикро зітхнув. Вінфрід подивився на нього таким благаючим поглядом, що здавалося, серце Клеменса ось-ось розтане. Але хлопчик-обірванець зник.
- Що за напасть! Чому? Чому?
Клеменс зітхав і заснув на підлозі своєї бібліотеки.
Раптом почувся голос.
- Хлопчику, хлопче, прокидайся.
Клеменс розплющив очі і побачив, як до нього наближається старий з тоненькою паличкою в руках і величезним ковпаком на голові.
- Хто ви? Стривайте ви випадково не з казки? Ага, теж хочете довкола пальця обвести, обнадіяти, а потім піти? Ні, більше зі мною такі фокуси не пройдуть, йдіть негайно!
- Так, малятко, я з казки і хочу тобі допомогти.
- Вистачить з мене цієї вашої допомоги, чим ви мені допоможете, покажете, де книжка "Хлопчиксирота"?
- Ні, я вже старий став і осліп. Але я можу навчити тебе читати, і ти зможеш сам знайти книгу, прочитавши назву, а Вінфрід дасть тобі книгу про фею, і ти зможеш там знайти її ім'я, а вона за це дасть тобі те, що ти так хотів.
Клеменс був дуже радий, йому здалося, що це все так просто!. Старий не бачив сяючого обличчя малюка, але зрозумів, що той горить бажанням, швидше навчиться читати.
- Перш ніж я почну тебе навчати, я хочу, щоб ти промовив чарівне слово.
- Ну от, я так і знав, що ти чогось попросиш! - злісно промовив Клеменс.
- Але ж це так просто, хіба ти не знаєш, жодного чарівного слова?
- Жодного, - сумно мовив хлопчик.
Старий зник.
Настав ранок. Прокинувшись, Клеменс побіг до батьків.
- Мамо, тату, скажіть, які ви знаєте чарівні слова?
З ранку і до самого вечора хлопчик бігав то до бабусі з дідусем, то до сусідів, то до знайомих, намагаючись дізнатися якнайбільше чарівних слів. Настала ніч, Клеменс зайшов до бібліотеки.
- Чарівник! Ау, дідок! Де ж ти? Я знаю чарівні слова.
Кімната засяяла яскравим світлом. З'явився старий.
- Доброго дня, малюк. Ти мене шукав? Чи вивчив ти чарівні слова? Ану скажи мені слово, завдяки якому я навчатиму тебе читати.
Хлопчик почав згадувати всі чарівні слова, підбираючи потрібне.
- Дякую, на здоров'я, добрий день, вибачте, будь ласка... Точно - будь ласка, ось воно те саме слово!
Чарівник, будь ласка, навчіть мене читати.
- З радістю, Клеменсе!
Чарівник старанно вчив малюка читанню. Треба сказати, що це навчання сподобалося нашому герою. І невдовзі він сам вільно читав.
- Дякую, добрий чарівник.
Старий у відповідь лише посміхнувся і зник. А хлопчик почав шукати книгу. Не минуло й кілька хвилин, як вона вже була в руках Клеменса, а Вінфрід мчав назустріч нашому малюкові.
- Невже ти знайшов мою книгу? Але як? Ти ж не вмієш читати.
- А ось і вмію! Скоріше дай мені книгу про фею!
Хлопчик-оборванець відсторонився.
- Ой! Зараз я згадаю. Як там воно... А, згадав! Будь ласка, дай мені книжку.
Вінфрід підстрибуючи від радості, вказав на потрібну книгу.
Цілий день Клеменс читав про фею. Він дізнався її ім'я ще на перших сторінках оповідання, але читання так захопило його, що він просто не міг відірватися від книги. Батьки були не на жарт здивовані, але не турбували малюка. Увечері, перевернувши останню сторінку, Клеменс помчав до бібліотеки. Там на нього вже чекала фея.
- Доброго дня, любий Клеменсе.
- Привіт, фею Анісія!
Ах! Невже моє ім'я!
Я прочитав про тебе. Це й справді захоплююча історія.
- Що ж, ти попрацював на славу і за це ти отримаєш те, що так хотів.
Клеменс зовсім забув, навіщо він вчився читати, допомагав Вінфріду та феї.
- Все що зі мною трапилося за ці дні, мене так захопило, що я зовсім забув про своє велике, гарненьке, прекрасне... Але тепер мене цілком достатньо моєї бібліотеки, мені так хочеться перечитати всі ці книги! Шкода, що я образив батьків, але я обов'язково перепрошу. Бібліотека це найкращий подарунок на світі! - Клеменсе, я така рада, що ти це усвідомив. Тепер у твоєму серці та дитячій душі з'явилося щось велике, гарненьке та прекрасне...

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок