recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Кров на короні

Автор:

Sevelia

Жанр:

Фентезі Роздуми Романтика

Формат:

Новела

Сторінок:

4

Рейтинг:

4.75/5 (голосів:8)

Переглядів:

51

Рік:

2022

Завантажити

Опис

Чому в цьому магічному світі, одне життя нічого не варте перед великою метою?

“Добре, що смерть не належить ні до надбань, ні до втрат, добре, що нас не зраджують наші сліди, що нічого не можна повернути назад, і нічого не можна втратити назавжди.”
Сергій Жадан
Кров на короні
Інґвар сидів біля трону, притулившись до того спиною і крутив у руках корону. Срібло казково мерехтіло, коли на нього потрапляло денне світло, проміння якого легко проходили через скляні двері, які вели на величезний балкон.
Скоро він почув чужі кроки, тому відклав корону та піднявся. У дверях стояла жінка, холодні очі якої дивились на нього. Від вигляду знайомого лиця чоловік посміхнувся і сказав:
— Хіба не чудовий день, мила Астер, — він зробив кілька кроків до неї, продовжуючи посміхатись, радісно та відверто.
Кінчик меча в момент опинився біля його шиї, але від цього Інґвар навіть не здригнувся. Мета її візиту була вельми очевидна, тому ні краплинки страху не було в його душі. Від люті вона стиснула зуби і легко подряпала шкіру шиї, так що кілька капелинок крові забруднили білосніжний комір сорочки.
— Чому ти не чиниш опір? — в її синіх очі потрапив сум і йому від цього стало важко дихати. Легше бачити холод в погляді вбивці, ніж сум.
— Бо все це твоє. Корона, королівство та моє життя. Хіба твої предки не засновники Батьківщини для усіх тих людей, які зараз за межами цієї кімнати?
— Засновники! А твої ганебні зрадники та безжалісні вбивці! У чому різниця між тобою і ними? — Астер сказала це ледь стримуючи сльози, звертаючись навіть не до чоловіка перед собою, а до самої себе.
— Можливо ніякої, але я не хочу так думати. Астер, — Інґвар важко проковтнув слину, йому було боляче згадувати і сприймати минуле, — чи не забула ти власної смерті?
Від чужих слів жінка здригнулась та відвела меч від горла чоловіка. Це змусило його нахмурити чорні брови та з питанням поглянути на неї.
— Як можна забути підлість твого брата, Треус, бо ж спершу від його меча злетіла твоя голова, — вона спочатку не була впевнена, що він теж повернувся, як і вона, але зараз усі сумніви розчинились в знайомих карих очах.
— О, ні! Мене викрито, — розсміявся чоловік, трохи нахиляючи голову у бік, як часто робив у минулому, коли в погляді перемішував ніжність з іскрами сміху.
Астер теж посміхнулась у відповідь, на мить дозволивши собі забутись. Вона давно хотіла втекти від дійсності. Коли б знайшли спосіб втечею вирішувати проблеми, жінка гучніше за всіх раділа б. — Але ти ж не забула, яким чином відбувається зміна династій? — в момент серйозність стала головною в погляді карих очей.
Зал опустився в тишу. Обоє розуміли, що для цього потрібно, тому їх погляд несвідомо впав на корону, що лежала недалеко від престолу. Інґвару стало бридко, коли він згадав, що його предок омив ту у крові його коханої для того аби легітимно стати монархом в цьому наскрізь магічному світі.
— Магія як завжди стара та жорстока, — важко видихнув повітря чоловік, а потім підійшов та підняв корону, щоб піднести її Астер, — ось, подушечка під неї десь загубилась, тому пробач мені нехтуванням цієї вельми важливої дрібниці.
Жінка взяла артефакт з чужих рук та відчула, що її руки дрижать, а серце б’є грудну клітину в момент поки розум робив вибір. В чому солод влади, якщо вона веде лиш до параної та обмежень? Де та межа, між особистим щастям і процвітанням роду, щоб знайти в ній золоту середину?
— Чому ти не принц? Чому король? Одна деталь і вже нема способу звільнитись від кайданів магії, — прошепотіла Астер, але через тишу в залі її було досить гарно чути.
— І справді, ось це найбільша несправедливість, — на мить Інґвар замовк, відчуваючи як горло стискає спазм, — знаєш, надія помирає останньою, але коли я зійшов на престол і побачив тебе, зрозумів, що в мене чогось надія померла першою.
Йому досі було смішно, бо уся ця ситуація не здавалась чоловікові страшною. Чого боятись смерті, якщо знаєш, що чекає тебе у небутті?
Чого боятися болю, якщо відчуваєш його постійно?
— Хочеш скінчити несправедливість долі щодо нас? — іронічно всміхнулась Астер, відчуваючи, як холодний розум приймає рішення. Кому є діло до її душі та людяності, коли по іншу сторону ваг стоїть благополуччя усього роду? До того, чи не була це особиста помста, котра не має знати жалю чи вагань?
Він був її коханням, що в цьому житті, що в минулому — і всюди через неї жертва. Астер відчувала у своєму серці провину, що як та ракова пухлина, продовжувала рости і скорочувати її життя. — Я просто хочу встановити справедливість, тому допоможи мені в цьому, кохана, — Інґвар нахилився, підняв меч на рівень грудей і підвів лезо до своєї шиї.
Астер знайшла свій вибір і меч глибоко увійшов у шию, зачепивши сонну артерію, від чого яскраво-червона кров почала швидко витікати з тіла. Чоловік відчув як в голові, наче туман з’явився і слабкість взяла його ноги. Він більше не міг стояти.
Вперше у житті Астер відчула нудоту від вигляду крові, що почала фарбувати білосніжну сорочку чоловіка та розповсюджувати той пронизливий запах металу, котрий був густим і мов осідав на стінках носа при вдиханні.
— Швидше корону! — крикнув Інґвар рукою намагаючись сповільнити потік крові, хоч це було марно.
Астер, яка тримала корону в іншій руці, підставила артефакт під шию чоловіка. Поки магія насичувалась кров’ю чинного короля, жінка відчувала холод, що розповсюджувався від пальців, на які потрапляла чужа кров. Їй навіть здалося, що як тільки цей холод дійде до її серце, вона стане не краще мерця, що лише симулює життя.
— Дозволите покласти на вашу голову корону, моя королева? — хрипло спитав Інґвар відчуваючи як холод все ближче підбирається до серця, а кров через нестачу в тілі сповільнює свій потік в рані. — Так, мій королю, — Астер згадала, що колись саме вона поклала на його голову корону під час їхнього весілля. Як одні й ті самі слова набули такого різко протилежного забарвлення?
Руки його вже ледь слухались, тому корона була покладена криво, але жінку це зовсім не хвилювало. Ще кілька секунд і він зробив останній подих, слабкий і немічний, але досить щасливий.
— Прощавай, надіюсь, що ми більше ніколи не зустрінемося, бо схоже ми одне одному несемо лише смерть і біль, — Астер відчула, як горло стиснулось від бажання пролити сльози, але ні краплинки не з’явилось в синіх очах.
Жінка піднялась і твердим кроком рушила до балкону, де вже зібратись люди в очікуванні революції. На чорній сорочці та штанах важко було побачити сліди чужої крові — це було добре, людям більше подобається образ “чистого” революціонера.
— Народ мій, сьогодні ми почнемо крокувати разом до нового світла! Ганьба зраді, торжество справедливості! — її голос підсилений магією розносився величезною площею, де в захваті на неї дивились сотні очей. І навіть здалеку вона відчувала, як по їх венах та артеріях тече гаряча кров свободи. Тільки вона одна її більше не відчувала. — Довгого життя, королеві! Слава революції! — натовп почав викрикувати слова, підносячи їх своєю силою, і це змусило Астер на мить відчути, що її вибір був правильним.
Коли лише одне життя стоїть перешкодою перед високою метою, хто ж вибере перше?

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок