recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Варіанти

Автор:

Тетяна Кравченко

Жанр:

Фантастика Наукова фантастика Містика

Формат:

Новела

Сторінок:

4

Рейтинг:

4.49/5 (голосів:43)

Переглядів:

92

Рік:

2022

Завантажити

Опис

Дивні події стаються на космічній станції Паллада. Справжні вони чи головний герой просто марить?

На космічній станції Паллада тихо грала класична музика. Мартін, легко пританцьовуючи, парив від одного приладу до іншого: обережний пірует – датчик кисню, па у зворотний бік – рівень вологості квітника. Напарник давно спав, а його вже тиждень мучило безсоння. Фігури в невагомості виходили незграбно, але відчуття прекрасного не залишало космонавта.
В ілюмінаторі Земля показувала бік, що світився життям. Над континентом піднялися плоскі тягучі хмари і Мартін на мить завмер, вкотре впійманий цією красою. Серце забилося швидше й високі музичні ноти забриніли йому в такт. Підкоряючись раптовому пориву Мартін заплющив очі, відштовхнувся трохи сильніше, ніж потрібно і... раптовий сильний біль повністю його дезорієнтував. Біля очей пропливли дві крупні червоні бульки в оточенні безлічі дрібних.
Хтось узяв його за футболку і притис до стіни:
- Ден?
- Ні, - відповів незнайомий чоловічий голос.
Теплі руки торкнулися голови, приклали до хворого місця щось прохолодне. - Нічого-нічого. Добре, що я поряд пролітав. Захоплюватися красою – це нормально, але треба бути обережнішим. Ден міцно спить, а кров нема кому зупинити.
Мартін насилу сфокусував погляд. Незнайомий чоловік, що завис поруч, широко посміхнувся і розмотав бинт.
- Ви хто?
- Для тебе нехай буде інопланетянин, - по-свійськи відповів він, щедро побризкав на рану кровоспинним засобом і почав діловито обмотувати бинтом голову.
- Маячня якась...
- Невже ти, людина яка вивчає космос, багато разів лишаючи свою планету, досі думаєш, що ви єдине людство у всесвіті?
Мартін саме так і думав. Але тепер, дивлячись на незнайоме усміхнене обличчя, очі зі срібним відливом – засумнівався.
- І що тепер? Перший позаземний контакт? – Розгублено запитав він.
Незнайомець добродушно засміявся, акуратно зав'язав кінці бинта.
- Ні звичайно! Не тисне? Ви ще не готові.
- Надто слабкий інтелект? Нерозвинена техніка? Чи не досягли швидкості світла?
Чоловік граційно відлетів до ілюмінатора, склав за спиною руки, розглядаючи Землю:
- Це все не має значення, ми залюбки ділимося цими знаннями. Є лише одна умова. Кожна цивілізація рано чи пізно створює зброю, здатну її знищити. Як давно Земля зробила свою?
- Ем. Нема точної дати. В 1942-му році Андерсон отримав коефіцієнт розмноження нейтронів, а в 1945му вже була випробувана перша бомба.
- Все так. Тепер земляни мають три варіанти розвитку подій: найпростіший - знищити себе. Так робить більшість цивілізацій і вони ніколи офіційно не зустрічаються з позаземним розумом. Другий – зберігати зброю для залякування, гарантій ненападу. Ви так робите понад 70 земних років. Інші - століттями і зазвичай все одно закінчують самознищенням. Скільки разів хвора та перелякана людина при владі "натискала кнопку", а у відповідь свої кнопки натискали інші... Ти навіть не можеш уявити кількість виставок загиблих світів у міжгалактичному музеї. Але є третій варіант – самостійно відмовитись від летальної зброї.
Роззброїтися хоча б на малий проміжок часу, але всім одразу. Тоді ми вважаємо, що рівень культури розвинувся на достатньому рівні та приходимо. А з нами – технології, продовження життя в десятки разів, подорожі до інших світів. Усі ваші мрії. Потрібно тільки довести, що для землян життя важливіше за гроші, а значить ви розумні.
Мартін смикнувся, намагаючись випростатися, скривився від різкого болю:
- Але як я зможу донести це до людства? Що сказати, щоб вони повірили?
Чоловік обернувся і знову широко посміхнувся: - Не треба нічого казати. Земляни зроблять свій вибір самі, як інші цивілізації. А ти сам переконаєш себе, що мене тут ніколи не було, адже сильно вдарився головою, а я не залишив жодних слідів. Мені вже треба летіти. Прощавай, Мартіне. Я бажаю твоїй планеті високої культури та миру. А в черговий раз, коли ти в думках повернешся до цього спогаду, хто знає, може, ми ще зустрінемося?
Незнайомець підморгнув йому та миттю зник.
- Палладо! Шшш... Палладо! Що там у вас відбувається? Чому не працюють камери? Чуєте мене? А от заробили.
- Земля, чую вас добре, - Мартін обережно торкнувся забинтованої голови. - І примариться ж таке...

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок