recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

У нас знов ножове

Автор:

Анастасія

Жанр:

Фентезі Психологія Містика

Формат:

Оповідання

Сторінок:

7

Рейтинг:

4/5 (голосів:2)

Переглядів:

37

Рік:

2022

Завантажити

Опис

Важлива частина покарання - це розуміння, за що саме те покарання призначається.

- Ви любили її?
Так, я дуже любив її.
Як ви розуміли, що то любов?
Ну я думав про неї, радів коли вона сміється, мені подобався її запах, її шкіра, груди. У нас було багато сексу, знаєте, ми часто ним займалися, він усміхнувся, - ми не могли довго одне без одного.
А зараз Ви за нею сумуєете?
Ну так, напевно.
Ви не впевнені?
Впевнений. Я сумую за нею.
За чим Ви сумуєте?
Я вже казав раніше, запах, шкіра, секс.
То Ви сумуєте за тим, що любили?
Ну так, очевидно, що так. Тільки повний бовдур буде сумувати за тим, що ненавидів.
А Ви себе бовдуром не вважаєте?
Звісно ні, що за питання.
Але все ж були речі, які Вам не подобались, я правильно зрозуміла?
Він напружився.
Ну, так, думаю, що були. Ми ж були подружжям.
Завжди щось дратує.
Ви знали, чим її дратували?
Ну, не знаю. Можливо, тим, що завжди знав, як і що треба зробити. Вона в мене досить норовлива конячка, тому доводилось натягувати стремено, він посміхнувся, - час від часу.
Як саме Ви його натягували?
Ну, прикрикував інколи, нагадував, хто головний, кому вона належить.
Вона дратувала Вас, коли робила, щось не так, як Ви того хотіли?
Так.
А чим це Вас так дратувало?
Не знаю, просто дратувало.
Подумайте.
Я вже сказав, що не знаю.
Я прошу Вас подумати ще.
Я вже все сказав, тупа ти квочко! - прокричав він, зриваючись з місця.
Що Ви зараз відчуваєте?
Що я в біса відчуваю? Я нахрін злий. Ти мене дістала.
Чому Ви розізлились?
Бо ти діставала мене, своїми довбаними питаннями.
Вона теж діставала Вас питаннями?
Він сів на місце.
Так, інколи бувало.
В яких випадках?
Я не пам’ятаю.
Згадайте.
Він потер підборіддя.
Коли я приходив додому пізно. Вона питала де я був, з ким, що робив.
І Ви дратувались після цих питань.
Так, ще й як.
Ви називали її в ті моменти тупою квочкою?
Не пам’ятаю, - він замовк на секунду, - напевно так.
А чого Ви приходили додому пізно?
Було по всякому, - відрізав він.
Приведіть приклад.
Вона думала, що я маю інтрижку. Що я… сплю ще з кимось.
А Ви зраджували?
Ні.
То, чого не відповідали на її запитання?
Бо я, в біса, чоловік, і не мушу виправдовуватись перед своєю дружиною.

Я повторю своє питання. Ви зраджували?
Він гримнув кулаком по підлокітнику стільця.
Так, я трахав іншу. Я маю на це право.
А Ваш батько зраджував матері?
Що? - він скривився, - до чого тут мій батько?
Відповідайте на питання.
Так, зраджував.
І ви знали про це?
Так, я бачив.
А ваша мати про це знала?
Так, знала.
Вона йому колись дорікала?
Так, майже щодня.
Як він на це реагував?
Ставав злим, як чорт.
Він якось обзивав вашу матір?
Так.
Зможете пригадати як саме?
Ні, вже не зможу.
Спробуйте.
Я не буду.
Пригадуйте, я кажу.
Він приклав руки до обличчя і опустив голову.
Сидів так декілька секунд. Потім сказав:
Тупою квочкою, - він зробив паузу, - він називав її тупою квочкою.
Він бив її?
Так, бив, - йому було важко говорити.
Що Ви відчували, коли він її бив?
Я злився.
На кого?
На них обох. На неї, бо вона продовжує розпитувати, бо не йде від нього. На нього за те, що зраджував, за те, що був гівнюком.
В той день, Ви повернулись додому після того, як побували в іншої жінки?
Я не знаю… Я нічого не знаю, - він не міг відірвати долоні від обличчя.
Ви знаєте, кажіть.
Так… Так, я був у іншої.
І вона почала Вас розпитувати?
Він кивнув, ховаючи обличчя в долонях. Чулися схлипи.
Що було далі? Розповідайте.
Я розізлився, назвав її сукою. Наказав їй замовкнути.
Що було далі? Вона не послухала Вас?
Він нарешті відняв руки від обличчя, по його щоках йшли сльози.
Ні, - він завертів головою, - Я пішов на кухню, вона за мною. Вона продовжувала кричати, сказала, що я гівнюк.
А Ви що зробили?
Я…вдарив її.
Як Ви її вдарили?
По обличчю. Вона схопила ніж.
І що далі?
Я оскаженів і вдарив її ще декілька разів, - схлипи були голоснішими, він робив довгі паузи між словами, - вона впала на підлогу, але я продовжив її бити.
Що потім?
Вона лежала на підлозі, на обличчі було багато крові, - він здригався й ридав, - я нахилився аби перевірити її пульс. Думав, що вбив.
Вбили?
Я приклав руку до її шиї, - він витягнув право руку, ніби перевіряючипульс, - але вона відкрила очі, її обличчя.. Воно було залите кров’ю, таке жахливе...
Що вона зробила?

Вона встромила ніж мені у шию. Вона… вона мене вбила.
Із його шиї почала текти кров, заливаючи одяг та крісло.
Ви розумієте чого вона це зробила?
Тааа, - він не міг закінчити, з його рота почала текти кров.
Чудово. Ви вільні.
Чоловік у кріслі загорівся. Жінка, що сиділа навпроти нього, звернулась до телефону, що стояв поруч:
Марино Іванівна, повідомте у відділ киплячих котлів, що у них поповнення. І принесіть, будь ласка, пилосос для попелу, - жінка глянула на кров на кріслі, - і серветки. У нас знов ножове.

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок