Межі любові

Забагато любові? Аякже, буває.

Це коли чуже серце твою не приймає.

Усі мудрі казали, що найкраще все - в міру.

Ми ж даруєм замало або понад силу...

Відкриваємо серце для тих, котрі зрадять,

І не бачимо тих, що для нас все пробачать.

Забуваємо щастя і пірнаємо в сум.

Мовчки йдемо на дно, хоч довкола є люд!

Відштовхнули найближчих - залишились самі.

І дивуємось щиро: "Чом ми досі одні?"

Споконвічно шукає з нас кожен любов,

та не бачить, що он же! давно вже знайшов.

Хтось чекає на принца, пашу чи принцесу.

Хтось страждає від думки, що разом нелегко.

Хтось не хоче робити ні кроку назустріч,

Ще хтось вперто не бачить, що щастя упустить.

Не цінуємо долю, не ламаємо гордість,

Забуваємо щирість покликати в гості.

Книготека онлайн