Остання заграва

Це остання моя заграва,

Завтра, певно, останній схід.

Віджила, відцвіла, відкохала,

Залишився єдиний лиш хід.

Не сумує земля хай за мною,

Бо печаль ця її затяжна

Обернеться для інших зимою,

Панувати ж повинна весна.

Знов цвістимуть буянням дерева,

Залунає дзвіникий соловей.

Хай без мене квітує , як вперше,

Не ховай, земле, смутних очей.

Я була тут не вічна, а гостя.

Прилетіла, неначе зоря.

З тихим небом пішла у безодню.

Знову зникла? Чи знову втекла?

Озирнись, моя земле казкова,

Я лишила для тебе дари:

Вільне слово, мережина мова,

Ясний голос, цілунки чужі.

Я зосталась з тобою в любові,

Що жевріє у рідних моїх.

Я б не йшла, та зоріють дороги,

Кличуть вдаль до предвічних слідів.

Книготека онлайн