Обіцяла собі

Обіцяла собі, що колись це забуду,

Може, й зраджу минуле,

Майбутнє ж здобуду.

Стру із пам'яті й серця, Порву на шматки,

бо не можна так жити – плекати страхи.

Але ні. Не забула. І досі. Тужу.

Все ясніш пам'ятаю. Чому. Все - чому?

Тисячі запитань, а у відповідь - тиша.

Скільки сльози не ллю, до розгадки не ближча.

Кожен вечір - як бій із собою до крові.

Кат в моїй голові не тікає ніколи.

Книготека онлайн