recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Збірка віршів

Автор:

Галина МАКСИМІВ

Жанр:

Роздуми

Формат:

Вірш

Сторінок:

12

Рейтинг:

3.5/5 (голосів:4)

Переглядів:

56

Рік:

2022

Завантажити

Опис

ТИ ВТІКАЙ
Ти втікай, допоки втікається
Стежками, де хмільна ніч.
Хай обличчя твоє омивається
Від облуд і від протиріч.

Будуть вслід кидати каменем
Дурисвіти, мов люті пси.
Ти втікай, допоки втікається,
Але, чуєш! Себе не гаси.

Будуть зрадники – гірше темряви,
Й лицеміри, гірші ножа.
Ти втікай, допоки втікається,
Та не будь же собі чужа.
Не шкодуй за лукавим ворогом,
Може пекло й не має меж.
Та чиєюсь духовною вбогістю
Душу свою ти не бентеж.

Може, хочеться десь у затишок,
наче в листячко, восени.
Ти втікай, допоки втікається,
Кращий прихисток – твої сни.

Не шкодуй птахам хліба й зерен,
Але совість ні з ким не діли.
І втікай, бо ніщо не вертається,
– окрім світанку з імли.
10 січня 2022 року 21:09 год.
ЗИМА
Ми пили ель
Холодний і міцний,
І говорили про ті дні і роки,
Які лишили спогади глибокі,
В яких з нас кожен був
Так рідний й так чужий.
Ущух огень
І сови вдалині.
О, як гілля смерек торка щоку,
і відчуваю руку я легку
Тієї радості що не зі мною,
Та в серці у моєму. У мені.
Ми полонені.
Та мине цей час.
І, як колись ім’я моє згадаєш –
Тоді про себе мовчки запитаєш,
Чи хочеш повернути все минуле
Де нас не було. Й ми були без нас.
2 січня 2022 року
ВІРНИМ!
Моїм трьом друзям. Дякую, що Ви -справжні!
І пригадуєш все, що було. Наче було колись. Та не з нами.
В тінь. У мордор зникають фальшиві й чужі. Залишаються – тільки «свої»:
Відчуваєш їх міць. Коли котиться колесо часу і колесо долі краями
Дня вчорашнього. Честі і Совісті. Душ і Сердець. Країнами миру й боїв.
У минуле приходиш думками. Пригадуєш. Креслиш. Із відчаєм ріжеш навзнак.
Бо рік впертим до відчаю був. І таких розумів. І на міць нас долав щосильніше
Але в тім лабіринті ніхто з нас не був зрадник, ворог, невіглас, невдаха а чи одинак.
Ми вижили. Встали. Хитаючись, далі пішли. І білого прапора ніхто з нас на щогли не вішав.
Реготав Мінотавр. В лабіринтах лишились осли. Слабаки показали свій істинний твар і подобу.
Час покути минув. Час минулих минув. Починати все треба із чистого аркуша нових ідей і змін.
Тигр – не Бик. Він не буде чекати. Шукати. Давати знакИ попереджень . Терпіти підступність й жадобу
Непідкупний суддя. Тож не бійся. І руку мені простягни. Бо хто вірний– ніколи не буде один!
1січня 2022 року
ЗА ОБРІЇ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ
Надвечір, коли вересневе сонце
Іще ласкавить пізні отави, –
У небі розливається тремтливе
«Курли-курли…Курли-курли…»

І спів оцей нагадує минущість,
Весни і осені незмінний плин…
А ще – велику єдність й силу –
Бо ключ й вожак у журавлів – один.
І заночують в болотах, де кам’янки,
Де млаки і холодна джерелиця.
І з першим променем – в дорогу далі,
Летять собі. А людям літо сниться…
26 вересня 2021 року
СОНЕЧКО
Ти купайся, сонечко новорічне,
У келиху радості й щастя!
Ти смакуй їх, наче уста коханої.
Вона вже в дорозі,
Ти відчуваєш, як вона сміється,
Як легкою ходою лине ріками,
І на них кресне крига,
І танцює повінь.
Танцюй і ти, сонечко,
Як вмієш, до втоми!
Будь багатим -
На здоров'ячко собі й людям,
На щедре тепло кохання,
і колос мрій сокровенних.
Най серця будуть спокійні таємничим неспокоєм,
Наче пристрасні китиці винограду глер
З Санта Вітторі д' Альба
Для просекко з ароматом персика і груш,
Такого неймовірного, як перший день року,
Що благословився усміхом щирим
В ігристій сонячній купелі.
1 січня 2021 року
ДОСЛУХАЮСЬ ДО НІЖНОСТІ
Дослухаюсь до ніжності
В подиху вітру карпатського,
Дослухають до вірності
Сонця, що сходить щоранку, –
Дослухаюсь до зойку
Води -джерелиці у дзбанку.
Бо тривожу їх я…
Бо тривожу їх…
Бо…
В безмовності віхоли сніжної
Й зрілості
Дослухаюсь несміло до
Ніжності Твоїх губ…
Скільки років мені –
Вперше я –
Дослухаюсь до ніжності…
24.12.2020
ДЕ ТОЙ БЕРЕГ…
Де той берег,
І де та пристань,
Де той острів, І де маяк?
Де напитись води мені чистої,
І де пристрасть знайти розхристану,
Відчайдушну! – Без неї ніяк.
Де мій човен,
І де мої весла,
Де вітрила
Й попутні вітри?
Де шукати ті дні, що згубилися,
Що словами терпкими розлилися
На устах новорічних вітрин.
Далеч зоряна –
Теж спокусниця,
В ній – вертепи,
В ній – долі чиїсь.
Тож як човен мандрівок збудуєш,
Волю в серці тоді відчуєш, –
Капітаном їх станеш колись!
21.12.2020 р.
СТЕЖКА
У день найкоротший в році,
В найдовшу у році ніч,
Блукатимуть тіні пророчі
Моїх і Твоїх протиріч.
І стежка, що вела до лісу,
Знайома наче, і ні.
Й крізь сонних туманів завісу
Примариться далеч ланів.
На їх вівтарі - наша сповідь,
Віща згадка - мов юна весна...
Їх не спіймає, не зловить,
Та вічність, що лишиться в снах.
20.12.2020
ЗИМОВЕ
Синички про літо пам'ятають,
Особливо в перший день зими, -
І жертовно в інеї купають
Теплу синь ранкової імли.
Тчуть із неї знаки і узори,
Мов човна ветхого тихий плин.
Віхоли пругкі вітрисько боре
У колючій ніжності ялин.
01.12.2020
***
Обіцяють синоптики: буле сніжити вночі.
Перший сніг - наче перше кохання,
Бо в пам'яті він назавжди.
Несподіваний, і не надовго, й нежданий...
Тишею білою клич і кричи,
Темрявою світи,
І добудь з того снігу примерзлого зілля,
Що тепло ще тримає так міцно,
Як праведник свої пости.
Обіцяють синоптики: буле морозно вночі,
До середини річки збудує невидимий тесля мости.
Скажеш Ти :"Завтра будуть тумани солодкі,
Немов молоко,
Будуть чиїсь цілунки терпкі, наче груші із дички.
Ти налий мені чаю із зілля, що цвіло з початку весни.
І додай меду зазимків-спогадів...
Знаю, що двічі не кличеш..."
Я мовчатиму. Перші сніжинки - мов іскри для серця.
Нам із ними минуле огнем обпікає.
Нам, хоч як би хотілось, -
ніяк вже без них...
23 листопада 2020 року.
ОСОБЛИВІ ЛЮДИ
У кожного з нас є хтось ясним променем,
Навіть у непогоду приносить емоцій, немов черешень найсолодших, пригоршні повні,
Ними смакуємо спраглі, немов джерелицею,
Їхні втішання є нам почуттів найщиріших криницею.
В кожного з нас є хтось, хто завше живе у споминах, На кого чекання, що прийде і хмари розсуне, немовби вікна зашторені,
Є хтось такий, кого впізнаємо з спини, ходу, усміху, голосу,
Чиї нам обійми, цілунки й жарти є найкращим знеболенням.
В кожного з нас є хтось такий, що любить нас безкорисливо,
Хто ніколи не робить ні в чому поспішних висновків, Хто бажає нам доброго ранку й спокійної ночі,
За ким крадькома стежать очі і серце тріпоче.
У кожного з нас хтось є особливий,
І ми особливими є для когось...
І кимось у цім світі ми, а хтось нами - безмежно ЩАСЛИВИЙ!!!
21.10.2020

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок