recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Чарівне озеро

Автор:

Юліана

Жанр:

Фантастика Фентезі Фантастика

Формат:

Оповідання

Сторінок:

16

Рейтинг:

3.33/5 (голосів:3)

Переглядів:

51

Рік:

2022

Серія:

1 (№1)

Завантажити

Опис

Емма прокинулася тихим ранком. Її батьки відправилися у відпустку. Постоявши трохи біля шафи, щоб обрати одяг на сьогодні, вона остаточно вирішила, що піде гуляти з Ванессою та Ліною. Дівчина швидко зателефонувала подругам, а потім однокласниці визначилисяіз місцем зустрічі. Також Емма має молодшу сестру Владу. Мала підбігла до столу та почала розповідати про свій дивовижний сон. Дівчинка начебто потрапила в якусь таємничу країну. Навколо було багато звірів та птахів, вони навіть уміли розмовляти. Еммі було не до сестри, вона поспішала, а слухати казку часу немає.

Чарівне озеро
Оповідання
Розділ І
Небачене місце
Емма прокинулася тихим ранком. Її батьки відправилися у відпустку. Постоявши трохи біля шафи, щоб обрати одяг на сьогодні, вона остаточно вирішила, що піде гуляти з Ванессою та Ліною. Дівчина швидко зателефонувала подругам, а потім однокласниці визначилисяіз місцем зустрічі. Також Емма має молодшу сестру Владу. Мала підбігла до столу та почала розповідати про свій дивовижний сон. Дівчинка начебто потрапила в якусь таємничу країну. Навколо було багато звірів та птахів, вони навіть уміли розмовляти. Еммі було не до сестри, вона поспішала, а слухати казку часу немає.
Нарешті подруги зустрілися. Ванессі зателефонував Макар та запропонував погуляти неподалік старого будинку Вілсонів. Ця сім'я давно не живе в цьому домі, але іноді їх можна тут побачити. Дівчата погодилися. За декілька хвилин вони стояли біля дерев'яного столика, але хлопця все ж не було. Ліна відійшла на деякий час, та через півгодини Ванесса й Емма так і не побачили Макара та Ліну. Дівчата вирішили вже йти додому, але подруги не було. Не гаючи часу, вони попрямували її розшукувати. Все, що бачили, ніяк не схоже на Ліну.
Коли дівчата заглянули до криниці, то побачили тільки своє відображення.
Яка чиста вода! – крикнула Емма.
Де ж може бути Ліна? – розгублено запитала Ванесса.
Дівчата вирішили сходити до високих колючих кущів. А раптом зникла там? І ось вони, уже зовсім подряпані, милуються неймовірною красою. Сад був чудовий! Яблуні та маленькі квіточки охоплювали ще молодий дуб. А птахи співали прекрасні пісні, складені соловейком. Тварини сиділи та їли соковиту зелену траву. Але найгарнішим було чисте й прозоре озеро, яке блищало, мов діамант. У ньому плавали маленькі рибки. Камінці на дні– різних барв: червоні, сині, фіолетові та білі.Нарешті Емма побачила Ліну, яка сиділа та гладила оленя. Подруги обійняли дівчину, а потім та розповіла, як сюди потрапила.
Я хотіла витерти свої білі кросівки, але, почувши спів пташок у кущах, пішла туди. Уперше в житті бачу оленів. Я не змогла пройти мимо. Дивно… Як тут можуть бути олені? А де Макар?
Хлопець не прийшов. Можливо, зараз стоїть біля столика.
Ось дівчата сиділи та дивилися на чисте озеро. Лише Ліна все ще спостерігала за оленем. Ванесса грала в гру на телефоні, а потім побачила велике дерево біля кущів і залізла на нього.
Розділ ІІ
Казкова подія
Емма сиділа, а тоді їй захотілося промити рани водою, які вона отримала, коли шукала подругу. І тут трапилося диво. Подряпини почали загоюватися настільки швидко, що вона навіть не встигла зрозуміти, що трапилось.
Дівчата, біжіть сюди! Це точно якась магія! – промовила голосно Емма.
На крик прибігли подруги. Ванесса стояла, як укопана, а от Ліна не розуміла, що змінилося.
Еммо, де твої подряпини, вони ж щойно були? – здивовано запитала Ванесса.
Ліна нарешті зрозуміла, але як це сталося? Здавалося, що пригода снилася Владі, але все не настільки точно. Дівчата присіли біля подруги, а вона почала розповідати.
Я просто вирішила промити подряпини, а потім трапилось диво: рани зникли на моїх очах!
Ванесса все ж не вірила, умилася водою з озера. Що трапилося далі? Личко одразу ж зарум’яніло. Ліна штовхнула подруг до озера. Це були дивовижні емоції. Вони вийшли, але після цього домовилися не розповідати про цю знахідку.
Дівчата були вже дома. Ванесса взяла телефон у руки, а потім побачила купу повідомлень та пропущених дзвінків від Макара. Дивно, але на озері цього не було. Емма підсіла до Влади, попросила вибачення за те, що трапилося вранці. Незабаром молодша сестра знову розповідала про свій сон.
А озеро? Там було озеро? – запитувала дівчина.
Так, і не тільки! Я навіть помітила здоровезне дерево.
Можливо, і зараз це все неправда? Як міг приснитись сон, який відбувся в реальності із старшою сестрою? Влада продовжувала розповідати про чудову країну, але Емма її вже не слухала, вона просто думала про цей випадок із чарівним озерцем.
Розділ ІІІ
Загадкова історія
Через два дні дівчата зустрілися знову. З ними був Макар, він стояв та дивився на однокласниць. Особливо була сумною Ванесса. Їй не забулася та історія з чарівним озером. Ліна не стала мовчати, почала розмову. Вона розуміла, що порушила обіцянку, але це було необхідно.
Ми знайшли дивовижне місце в кущах. Там було озеро, але незвичайне. Воно загоювало всі рани. Ти щось про це знаєш?
Очі хлопця стали круглими, здавалося, знає все та навіть більше. Він стояв, а лише потім зрозумів, що дівчата не чули ні краплі про нього.
Раніше це був сад Вілсонів, але коли їхній син зник, сім'я довго горювала. Через місяць його знайшли, але, нажаль, хлопця не врятували. Убивцю покарали. Сад вирішили зберегти. Звісно, вони переїхали. А озеро чарівне, бо остання кров хлопця витекла у воду. Кажуть, що дух і досі там, – довго пояснював Макар.
Дівчата були здивовані. Виявляється, вони чужій на цій території, але чому ніхто не розповів їм? Ліні ще раз хотілося заглянути в те дивовижне місце. Емма побігла до кущів, а за нею всі інші. Макар показав стежку, яка привела б до озера неушкодженим. Ось усі вже там. Ванессі кортіло знову спуститися до води, та боялася. Еммі хотілося побачити хоч єдиний доказ, що саме тут трапилося вбивство. Їй ніяк не вірилося, що таке прекрасне місце має свої таємниці.
Можливо, це просто казки? – цікавилася Ванесса.
Дівчатам не було страшно. Ліна ходила, постійно щось шукала. Еммі було шкода хлопця, їй не зрозуміло, вони ж так добре спілкувалися з місіс Медісон, але дізналася про вбивство сина тільки зараз. Згодом дівчата зрозуміли, що духа в цих кущах немає.
Емма повернулася додому, вона дивилася на молодшу сестру, яка солодко спала. Як добре, що є хоч щось у цьому житті хороше. Настала ніч. Емма взяла ноутбук та надіслала повідомлення в групу дівчат.
Згодом вони листувалися.
Розділ ІV
Новий друг
Ось настав ранок. Батьки мали б повернутися додому. Влада чекала цього дня з нетерпінням. Дівчата тільки сіли за стіл, щоб поїсти, та тут заходять рідні.
А ми з подарунками! – вигукнула радісно мама.
Емма та Влада побігли до батьків. Мама тримала в руках купу речей. Батько підніс пакет, у якому були цукерки, печиво, горішки, прянички. Це ще не все! У сумці лежали різні речі, які сподобалися дівчаткам.
Мамо, – це новий купальник? – зраділа Емма.
Нарешті в мене буде лялька, як в Сари! – голосно промовила Влада.
Ось дівчина зателефонувала подругам, вони домовилися про зустріч в Емми вдома. Нарешті всі зібралися. Ліна та Ванесса з радістю їли цукерки, якими їх пригостила Влада. До кімнати зайшла Емма, вона розповіла про подарунки від батьків. Через хвилину вона читала повідомлення від Макара. До нього приїхав брат. Дівчата були в захваті, але Еммі не хотілося виходити з хати. Все ж таки Ліна та Ванесса перемогли, а через півгодини вже підходили до будинку Макара.
Ось і вони! – вигукнув брат Макара Мартін.
Разом вони пішли до магазину. Емма купила пачку чипсів, а Ліна та Ванесса вирішили взяти солодку вату. Мартін разом із братом придбали три газованих напої. Вони йшли, а потім дівчата захотіли пити. Макар, як справжній чоловік, пригостив усіх. Мартін розмовляв по телефону, а потім наступив на щось гостре, мабуть, це був гвіздок. Перше, що можна було згадати, – це чарівне озеро.
Точно! А давайте покажемо Мартіну нашу знахідку, – кричала Емма.
У мене болить нога, її потрібно обробити, яке озеро?
Тут недалеко. Пішли, я тобі обіцяю, що ми врятуємо твою ногу.
Незабаром усі підходили до кущів. Нога боліла більше й більше, хлопець не міг терпіти. Яке щастя! Вони вже були на озері. Мартін хоч і був не проти промити ногу, та він не думав, що вона так швидко загоїться. Хлопець шокований побаченим. Але ж це озеро чарівне! Макар пояснив усе братові, але не розповідав про вбитого хлопця. Той довго не вірив, та довелося, бо рани вже не було.
РозділV
Таємниці
І тут почувся звук. Здається, то розмови місіс Медісон та її чоловіка. Куди тікати? Діти побігли в кущі, вони сподівалися, що їх не знайдуть хазяїни. Усі не очікували, але галявина продовжилася! Багато птахів, ті ж самі олені та дивний пень, який, здавалося, виростає, а потім знову опускається. Емма пригадала, що Влада розповідала ще про тварин, які розмовляють. Перевіряти часу не було, та й вірити не дуже хотілося. Головне, щоб не запідозрили, що в саду хтось є. Довго чули, як місіс плаче, а її чоловік увесь час звинувачує себе у вбивстві сина. Вони пішли. Під такими емоціями їм не захотілося повертатися на другу сторону саду. На цій половині не гірше, ніж там. Тут знову було спокійно. Трапляється неможливе: звірі почали розмовляти.Емма здивувалася, коли олень та їжак перешіптувалися.
Ви вмієте говорити? – запитав Макар.
А ви що думали? Тут усі чарівні, – сказав Єнот.
Ліна злякалася не на жарт, її почало нудити. Дівчата розуміли, що це місце хоч і чарівне, та дуже дивне. Звірі, які розмовляють, зовсім забили дітям голову. Мартін усе ще думав, що це все сон, але й інші не могли повірити. Ванесса сиділа біля кущів, бо саме там добре ловить Інтернет. Тут усі почули її крик. Коли вона обернулася, то побачила пістолет.
Звідки він тут? – кричав налякано Мартін.
Я забувся тобі розповісти, справа в тім, що декілька років тому було вбито хлопця в цьому ж саду.
Злякалися всі. Невже пістолет не міг забрати вбивця чи його такніхто й не помітив? Це була таємниця, яку діти не змогли зрозуміти. Емма підійшла ближче.
Пістолет був маленький, здавалося, іграшковий.
Може, перевіримо? – шуткував Макар.
Та тільки хлопець устиг сказати жарт, то всі вже дивилися на глибоку нору, у якій, здавалося, живуть лисиці.
Ви хочете навідати місіс Кренні? На жаль, сьогодні вона не приймає гостей, приходьте завтра, – почав розмову Їжак.
Ти щось знаєш про цю нору?
Її всі знають. Місіс Кренні– чарівниця. Вона довго вчилася у свого батька,який також умів робити дива, а коли подорослішала,то створила свій чарівний світ.
Довго думаючи, Ліна наважилася запитати про неї трохи більше. Може, і сьогодні вдасться побачити так звану місіс Кренні. А раптом вона знає, що це за пістолет, може, бачила вбивцю? Всім не терпілося подивитися на чаклунку.
А чому вона сьогодні не приймає гостей? – поцікавився Мартін.
Місіс Кренні кожної суботи вирощує квіти для саду. Це ті рослини, які п’ють оброблену воду, а точніше з каміння. Постукайте, вона може відкрити.
Ванесса почала шурхотіти біля нори, але нічого не виходило. Дивно…
Дурненька, стукати треба біля дуба. Вона проживає під землею, але виходить через дерево.
Розділ VІ
Продовження
Емма підійшла та швидко постукала. Через декілька хвилин жінка вийшла. Вона мала гарне довге каштанове волосся, зелені очі та синю кофтинку, а в руках тримала каміння. Макар запитав про пістолет, але Кренні мовчала.
Незабаром Ліна, Ванесса, Емма, Макар та Мартін стояли під землею, у будівлі місіс. Усе так заплутано. Виявляється, Кренні ще з дитинства хотіла зробити свій світ, вона безмежно рада.
А у вас тут під землею так само гарно, як і на просторі? – запитала Ванесса.
І справді, підземелля неймовірне. Усі стіни обросли травою, але Кренні доглядає за нею так само, як і на вулиці. Купа ліхтариків, та найгарніша – кімната самої чаклунки. Багато книг, які вона читає. На поличках – ваза з квітами. Ліжко з кореня дуба, але враз воно може стати м’яким, як подушка. На поличках купа колб із якоюсь рідиною.
Але несподівано місіс розповіла про пістолет.
Це трапилося декілька років тому. Ще маленьким хлопчикомнаш син любив бігати до цього саду. Приходив та малював тут. А незабаром це став сад його батьків.
Одного разу місіс Кренні робила узвар із каміння для чарівних квіток, але забула про нього й залишила біля озера. Наступним ранком хлопчик прибіг і помітив пляшечку з голубою водою та випив її. Саме тому його кров стала синьою, а коли витекла в озеро, то воно стало чарівним.
РозділVІІ
Дивовижна історія взимку
Настала зима. Усі готувалисядо Різдва. Ванесса переїхала з родиною до сусіднього міста. Часто дівчата листуються, а іноді навіть зустрічаються та гуляють. А Мартін навпаки став жити ближче до брата. Сніжним ранком, перед Різдвом, Влада гралася на кухні та випадково зачепила пиріг, який мама приготувала на свято. Уся глазур була на підлозі, торт не врятувати. І ось мати хоче спекти новий, шкода, звісно, але часу на сварки немає.
Еммо, сходи до магазину. Купи дріжджі, масло, молоко та ванілін.
Дівчина одразу взяла в руки телефон, потім набрала Ліну. Вона тим часом тільки прокинулася, але в магазин іти була не проти. Дівчата зустрілися біля двору Макара. Коли вони поверталися додому, то не помітили, як їм на зустріч ішов Мартін, який хотів допомагати другу та тітці готуватися до свята. Вони разом вирішили скоротити дорогу. Щоб не минати коло, Ліна запропонувала піти через кущі. Дітирозповідали про веселі зимові канікули, а тільки потім зрозуміли, що потрапили до чарівної галявини. Як дивно, вони вже її перестали згадувати. Озеро… Яке гарне озеро! Тепер на ньому можна кататися. Емма пригадала місіс Кренні. До речі, каміння біля дерева ще й досі було. Постукали до жінки, ніхто не вийшов. У цей час на озері вже стояла Ліна, вона каталася разом із Мартіном. Незабаром до них приєдналася Емма.
Як тут весело! Я ніколи не забуду це місце! – проспівала Ліна.
Трапилося те, чого ніхто не очікував. Лід провалився! Дивно, бо коли було літо, озеро здавалося неглибоким, але зараз вони падали вічно. Усі здивувалися, коли потрапили до незнайомого підвалу.
Вони злякалися.
Краще б ми пішли звичайною дорогою! – сердилася Ліна.
Емма плакала, їй ніколи ще не було так страшно. Тільки Мартін не розгубився. Довкола росли квіти, а води тут не було. Через декілька хвилин помітили місіс Кренні. Вона їх відразу пізнала. Діти розповіли, як сюди потрапили, а потім жінка показала вихід із цього жахливого місця. Виявляється, саме тут Кренні точить каміння для чарівних квітів.
Коли діти повернулися додому, було мало часу, щоб приготувати пиріг, але мати встигла. Прийшли гості, вони розмовляли за столом із батьками та розпитували Владу про школу. Емма сиділа усвоїй кімнаті та їла цукерки, які їй подарував дідусь на свято.
Ось така дивовижна історія може трапитисяіз кожним. Цей рік дівчина запам’ятає надовго…

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок