recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Заявка на Бога

Автор:

Куліков Фадєй Сергійович

Жанр:

Наукова фантастика Фантастика

Формат:

Роман

Сторінок:

21

Рейтинг:

3.63/5 (голосів:16)

Переглядів:

55

Рік:

2022

Завантажити

Уривок з роману «Заявка на Бога»
Глава 3. Мобілізація
Земля, місто Запоріжжя, 18.10.3019 р. (Зоряна дата 3019.291)
Капітан Брюс Робертович підвівся ще до світанку, спав жахливо, наказ розпеченою голкою застряг у нього в голові. Після ранкового моціону та крижаного душу, він фехтував трохи катаною і фламбергом, що заспокоювало його нерви, надавало сил на весь день. Після ознайомився з поштою і полетів на роботу, а точніше службу, прибув за дві години до початку вахти, він був дуже збентежений наказом верховного командування і не міг всидіти склавши руки. Сьогодні на п’ятихвилинці, як і кожного понеділку до цього, він сидів в просторому білому кріслі поряд з директором порту та головним інженером за столом засідань, в формі білого півмісяцю з нейросенсорною панеллю управління. Інші офіцери сиділи на м’ягких кріслах-краплях всіх кольорів веселкового спектру, деякі з них шаріли на невеликій висоті. - Головне питання дня – термінова мобілізація всього особистого складу за наказом верховного командування флоту Федерації вільних планет. Всі офіцери флоту повинні перейти на «червоний» режим готовності «Red Alert».
В арсеналі усім видадуть табельні ручні фазери, плазмові рушниці п’ятого класу та квантові гранати – мовив Сташенко голосом Левітана – ніхто не має права під загрозою арешту і військового трибуналу ухилятися від несення служби і виконання наказів вищого керівництва!
Всі затихли в малому залі космопорту – великій та світлій будівлі, - інженери, космобіологи, навігатори, пілоти, стюардеси и провідники. Ніхто не пам’ятав о тих часах, коли вводився військовий стан, тим більше тут, на Землі в глуші і далині від перенаселених планет Федерації. Це архаїчне поняття не вкладалося в голові сучасної людини. Який ще військовий стан?! це просто смішно, що у розвинутому XXXI сторіччі з його меланхолічною атмосферою декадансу, може відбутися таке явище. Коли рівень цивілізації досяг максимуму, людина та суспільство перестали еволюціонувати після стрибка технологій і поділилися на три нових вида людини. Хто і як посмів нам загрожувати? І головне, навіщо? – По дурості або із заздрощів, можливо, а можливо це випадковість, хто знає.
Повторюю: всі офіцери флоту, що знаходяться на службі в даний час, а також ті, хто знаходяться у відпустці повинні негайно прибути в космопорт для інструктажу та отримання зброї.
Чому у зведенні новин про мобілізацію мовчать? – запитав старший пілот «Дакоти» Андрій Крот, із зачіскою у вигляді ірокезу яскраво-червоного кольору.
Щоб не розбурхувати громадськість - відповів директор порту Ел Кард - Нумієць, із зеленою шкірою, за походженням, але людина за покликанням. - Наказ отримано ще вчора ввечері про початок мобілізації сил флоту Федерації. Ми готуємося до вторгнення, нападу невідомого супротивника, який, ймовірно, раніше не стикався ні з ким із Трансгалактичного альянсу.
А як же Елтанці? Що вони говорять? - Запитав Еран Юр, другий пілот «Титана».
Так, так Елтан ... - Альянс ... - Флот Федерації ... – Війна?! - почулися пошепки з усіх боків.
Поясніть, пане капітане? – запитали із заднього ряду. - Добре. Сім днів тому невідомий об'єкт перетнув кордон Федерації, дальні сенсори його не бачили, можливо, це корабель, який вийшов із гіперпростору перед самим кордоном. Він рухається без зафіксованих двигунів та озброєння зі швидкістю близькою до імпульсної. Розміри його величезні – за об `ємом з одну соту нашего Місяця, форма нагадує скрючену, асиметричну колоду, або дерево колосальних розмірів, підсвічується зеленими вогнями. Одна зі станцій була ним протаранена та знищена. Кораблі не могли вступити в контакт із ним – ніхто не відповідає. Є припущення, що об'єкт є безпілотним. Дрони не можуть його просканувати, а шатл для стикування просто зник, як не бувало. Інші дрони теж при наближенні до об'єкта зникають, дематеріалізуються. Двічі він входив у гіперпростір, і його ціль імовірно – Сонячна система, а точніше Земля.
Збити об'єкт намагалися? – прозвучало нервове питання.
Так, об'єкт не реагує на зброю, він поглинає енергію торпед та фазерів.
Як у "5-му елементі" Люка Бессона - усміхнувся Оттон. - Ніхто не зрозумів про що він говорить, але деякі полізли в мережу, і через пару секунд посміхнулися усмішками казкових дебілів.
Відставити паніку, панове офіцери! - Скомандував капітан флоту, проте не корабля, Брюс Сташенко. - Накази командування не обговорюються. Запитання, пропозиції, побажання є? - Ні, добре, розійтися! Оттон витаючи у своїх думках, похмуро попрямував слідом за лейтенантом Крістофером Кейном, відстоявши невелику чергу в арсеналі, отримав зброю, приклав долоню до сенсорної панелі і пішов на своє робоче місце. Добре що важкі фазери і гранати легко можна було сховати в мундирі у вигляді інформаційної матриці, а при необхідності подумки матеріалізувати у разі потреби прямо в руках офіцера. Причому зброя була «розумна», вона слухалася лише свого господаря та вищого офіцера. Не можна було просто взяти фазер і використовувати його будь-кому, це була частина загальної системи безпеки ще з тридцятого століття.
Так, обм'якли і розучилися ми воювати. З нас зробили амеб, слухняних та покірних рабів – зло прогарчав капітан Брюс.
Ну що ви, капітане, хіба можна так? Вам не подобається світ? Чи ви хочете повернутись до звірств XXII-XXV століть?! Нам важко вдалося відстояти своє право на життя серед розумних у всесвіті, навіть войовничі Елтанці відмовилися від насильства, і перейшли до мирного, демократичного устрою імперії. - висловився Еран Юр, забираючи свій боєкомплект.
Подивимося. – сухо та лаконічно відповів капітан Сташенко.
На гравіплатформі овально витягнутої форми, як скейте з фільму «Назад у майбутнє», Оттона неспішно несло до смуги, де стояли один біля одного десятки середніх і сотні малих зорельотів. Великі ремонтувалися на орбітальній станції Місяць-7, де не було живих істот - одні дрони або на станції Юпітер, яка теж була перевалочним пунктом. Його завданням сьогодні було ремонт обшивки планетольоту «Каспій 17-38», який було пошкоджено під час метеоритного дощу та відмови силових щитів корабля. Йому допомагали в ремонті два дрони. Оттон діагностував рівень поразки та замовив змінні деталі, які одразу виготовили та телепортували до судна. Дрони почали знімати пошкоджену титанову, точніше алюміній титанову обшивку корабля. Звичайно, існували матеріали та сплави більш просунуті, припустимо для кораблів класу корвет використовувався тризій, а були повністю органічні зорельоти, були такі, що складалися з енергетичних перебірок і галограм, а були нанітові як пілотовані моделі так і безпілотники. Вибір на флоті був величезний, одночасно застосовувалися тисячі подібних технологій для вирішення тих самих завдань.
Оттон тільки стежив за роботою дронів і якістю ремонту, тільки найбільш складні роботи він робив сам за допомогою мультитула. Нанороботи зшивали панелі зовнішніх детекторів, а ремонтні дрони встановлювали нову обшивку. Металобрухт, що залишився після ремонту фюзеляжу телепортували до відділу переробки та повторного використання. Оттон швидко накидав текст протоколу та відправив його на базу. Потім полетів пити ароматну, натуральну каву з аеропироженими в ресторан космопорту, де на нього чекали колеги по роботі та службі. Ресторан знаходився в головній будівлі, з нержавіючої сталі, скла, необетону та ряду полімерів, що має форму гігантського правильного гриба, не більше п'ятисот метрів заввишки та чотириста у найширшій частині. В основі гриба були входи в турболіфти, за допомогою яких люди, дрони та вантажі прямували на ті поверхи і в ті сектори, які необхідно.
«4-х годинний робочий день, 4-х денний робочий тиждень – мрія людини XXI століття. Взагалі тисячу років тому дикі люди боролися за шматок хліба, хворіли, старіли, жили якихось нещасних 65-85 років і вмирали без можливості воскреснути. Напевно огидно і страшно старіти і хворіти, і як страшно вмирати зовсім, йдучи в нікуди?! Працювати те сьогодні не обов'язково, можна просто нічого не робити корисного і все одно жити як у достатку, ні в чому собі не відмовляючи, не економлячи. Люди стародавні страждали, мучилися одним словом – бідолахи. Жаль не можна їм нічим допомогти» – думав молодший інженер Райк.
До кінця робочого дня, зібравшись, було додому, дико заревіла сирена «червоної тривоги»! Всі спочатку завмерли, чи жарт останній раз тривога була на навчаннях років п'ять тому, а бойова взагалі кілька століть тому. Оттон отримав по ментальній мережі лист із наказом з'явиться до центру управління польотами космопорту.
У центрі вже знаходилися майже всі тридцять чотири офіцери флоту та двадцять два ремонтні дрони, капітан встиг активувати бойових дронів числом п’ятдисят. Разом з Оттоном у великому залі вже знаходилися тридцять чотири особи, один інопланетянин та сімдесят два робота.
А, ось і лейтенант Райк! Нарешті – заревів Брюс наче дикий тигр.
Я молодший інженер, - тихо відповів Райк, а не лейтенант, пане капітане.
Прийшов наказ, і тебе підвищили до лейтенанта, Райку, а я тепер майор Сташенко, тож займи своє місце і не тирань мене. - Так, пане майоре, звичайно.
І так, слухайте мене, панове, сьогодні об'єкт «Ент» перетнув кордон Сонячної системи, з такою швидкістю як зараз він досягне орбіти Землі протягом двох годин! Ваше завдання допомогти громадянам евакуюватися із планети, поліція попереджена. П'ять хвилин тому голова Мін Лао сповістив мешканців мережі, їх сервери вже евакуюють, зараз триває трансляція всіма каналами зв'язку. Кожен із вас отримав пакет документів, де знайде зону та алгоритм своїх дій. Райк, Дуглас, Юр залишаються зі мною тут, на космодромі, для оборони з десятком дронів, а інші займаються евакуацією жителів міста та передмістя, благо зараз не сезон і в Запоріжжі знаходиться не більше ніж дві тисячі розумних, людей та інопланетян, більшість туристів. Всім приступити до виконання, у нас замало часу, замало.
Поки всі швидко залишали будинок космопорту, Оттон попрямував до пульта управління і навігації, його завданням було вивести всі кораблі без пасажирів на орбіту Землі і потім віддати їм наказ попрямує до станції Юпітер. Що він і почав робити, підняти за допомогою автопілота космоліт не складно, складно підняти і задати курс сотням малих суден, щоб вони дружно і без збоїв стартували разом і досягли точки збору на станції Юпітер.
Він працював справно, спокійно, не роблячи зайвих дій. У космопорт тяглася рідка стрічка евакуантів, що прилітали, всі були здивовані і незадоволені, що доводиться ось так різко зриватися з місця і покидати Землю через якусь тривогу вторгнення. Небезпека здавалася надуманою, навіть жартом. Багато своїх планетольотів тримали на домашніх майданчиках, але більшість кораблів стояли в ангарах космопорту під захистом силових полів. Вже чотири десятки шатлів залишили орбіту планети-музею. Залишалася ще година до прибуття «Ента». Бойові кораблі Федерації півкільцем оточили Землю, готові вдарити з усіх знарядь по потенційному супротивнику. Операція була названа "Щит Марса", - чому Марса, а не Землі? Може назву дали просто на честь античного бога війни. - Командувала їй президент Федерації Лайла Кім, відповідальними були адмірал Карлайл та генерал Гордон. 34 крейсери наїжачилися проти невідомої загрози з глибин космосу. До кінця другої години евакуація так і не була завершена, Ент вийшов на орбіту Землі і відразу був атакований з усіх знарядь флоту, вогнем фазерів, фотонними торпедами, антиматерією та іншими іграшками смерті та руйнування. Таким залпом можна було стерти планету класу М таку як Земля в пилюку, а на Енті не подряпини. А потім як за помахом чарівної палички феєрверк вибухів стих. Флот Землі перестав існувати. Тисячі людей, інопланетян та дронів просто розчинилися на бортах своїх суперсучасних кораблів.
Ент зупинився і почав розвертатися як квітка. Картина була схожа на розкручування висушеної чайної квітки кинутої в киплячу воду. Гігантський корч розкинув свої сухі гілки в різні боки.
Уряд Федерації планет звернувся з проханням про допомогу до Елтану та Трансгалактичного альянсу. Імперія надіслала два кораблі з дронами, а альянс коректно відмовив посилаючись на зайнятість. Світи альянсу сконцентрувалися в ядрі галактики, і вони мали свої справи, людям було заборонено перетинати межі основних рас альянсу крім Елтана і Брот-кишар. Зникнення великого флоту не на жарт стурбувало людей у всіх світах Федерації. До Землі кинулися сотні дредноутів, корветів і крейсерів, армада була доповнена малими суднами та кораблями інопланетян, які побажали взяти участь у порятунку Землі від вже явного вторгнення.
Ент мовчав, він не чіпав судна, що летіли до Юпітера, не відкривав вогню по станції Місяць-9 і трьом населеним Місячним містам Києву, Осаці та Мадриду. Як і раніше, не піддавався скануванню і не відповідав на сигнали. Він застиг і не робив жодних дій. Просто повільно обертався навколо Землі, як ще один супутник. Земля ще більше спорожніла, на ній не залишилося ні кого окрім чергових офіцерів флоту і дронів, ні людей, ні безтілесних серверів ні інопланетян. Йшли друга доба вторгнення. А вторгнення не було. До втрат приєднався крейсер "Ріжучий зірки" Елтана - теж випарувався на очах у здивованих глядачів. Спроб атакувати чи висаджувати десант більше не робилося. Елтан закликав сили альянсу, відповіді не було. Древо мовчки кружляло навколо спорожнілої Землі, не виявляючи агресії. На третю добу Ент почав рухатися, розпався на безліч окремих гілок, які почали приземлятися на поверхню планети в різних місцях рівномірно по всіх материках і островах. А потім як звідки не візьмися, раптом звідки не взялося – всі кораблі, станції та дрони, що зникли раніше, матеріалізувалися на тому місці, де колись дрейфував Ент. Це була якась форма телепортації, яка раніше не відома ні людям ні Елтанцям. Прийняли рішення про початок карантину Землі на невизначено тривалий термін до з'ясування обставин справи. Розвиненої загрози від Ента не було, всі живі, кораблі цілі – найімовірніше це була захисна реакція – говорив уповноважений представник карантинної операції «Щит Марса» Ернесто Біркало Де Ларне. Деякі Земляни все ж таки повернулися на Землю незадовго до оголошення карантину, і всі тепер готувалися до гіршого - до війни з невідомим і дуже сильним противником. Ймовірно, що перевершує за рівнем технології всі раси трансгалактичного союзу разом узяті, а це не жарти.
Глава 4. Хаос назріває
Земля, Запоріжжя, 25.10.3019 р. (Зоряна дата 3019.298)
Група офіцерів флоту під командування майора Брюса Сташенка, бравого вояки старих часів, у якого на боці висіла архаїчна козацька шабля у бордових піхвах тисненої шкіри, повільно підходила до «Кревна», як його назвали штабні скептики. Величезна конструкція, до болю була схожа на трухляву колоду, що відвалилася від гігантського дерева, чи то від баобаба, чи то дуба-ясеня.
Оттон ще раз перевірив показання приладів – нічого
– все чисто, ні радіації ні радіохвиль, ні підпросторових сигналів трикодер не виявив. Трунова тиша панувала навколо об'єкта, що приземлився вночі на космодромі, який не був схожий на жоден з кораблів внесених до бази даних Федерації. Райку було цікаво, по-справжньому захоплювало дух від усвідомлення того, що з'явилося щось нове, до сьогодні невідоме і він один з перших, кому пощастило стати першовідкривачем. Як Колумбу, який шукав короткий шлях до Індії, а відкрив Америку або, ближче був Говард Картер, що розкопав гробницю Тутанхамона. Або як Юрій Гагарін перший, хто полетів у космос. Бути першим у XXXI столітті стало не те, що неможливо, просто не було в чому це зважити. Все зроблено і відкрито до нас, а що не відкрито людьми, то люб'язно надане Елтанцями, дозовано звичайно, щоб від надлишку інформації люди не мали культурного шоку. Він давно мріяв виявитися першим хоча б у чомусь вартому уваги. Колись він грав у рок гурті ще будучи космоархеологом, але це були пустощі. Він із друзями копіював музику великих гуртів минулого, а фантазії та таланту написати своє не вистачило. Музика таких олдскул динозаврів як Deep Purple, Black Sabbath і Uriah Heep захоплювала його у вільний час, він наполегливо заучував рифи і тексти. Мріяв про сцену, але мріям не судилося стати реальністю. У той час на Марсі виявили останки давньої цивілізації членистоногих, схожих на прямоходячих мурах, під історичним шаром вихідців з Фаетона, ця раса жила мільярд років тому, або щось близько того. Але не він знайшов, він навіть не був другим, він входив лише до шостої групи другої експедиції археологів, яким дісталося завдання вивчення вже знайдених артефактів. Мало того, що він був залучений до скандалу через свого колегу, який виявився некрофілом – любителем мумій, то ще Кібарович безглуздо загинув від рук недорозвиненого неоісламіста. А коли він відродився було вже пізно, всі досліджували, класифікували та розклали по поличках Марсіанського центрального музею Нового Нового Йорка. Він закинув археологію та вступив на флотську службу. Група з чотирьох людей і десяти дронів оточила «колоду». Юр перший наблизився до корабля інопланетян на відстань витягнутої руки, і все було тихо. Один з дронів торкнувся обшивки схожої на кору дерева і диво! Він не зник, а лишився на місці. Години три люди і дрони використовуючи всю технічну базу, доступну їм, намагалися зрозуміти з чим мають справу і де вхід, якщо звичайно він є. Дуглас стукав молотком по обшивці, різав її лазером, колупав ножем - все в порожню. Двома сотнями різних сенсорів діагностували об'єкт і знову в порожню. Натомість після дрібного сліпого дощу відбулися суттєві зміни – загула «колода» і почала обсипатися. Колись непробивна обшивка як труха зсипалася місцями в пилюку, і погляду офіцерів флоту з'явився ніби з'їдений термітами корпус корабля-дерева.
Майор Брюс Сташенко поки що загін йшов до об'єкта, і коли обходив периметр, розповідав від куди пішли козаки, і що офіційні дані не ті, що брешуть, відомо не всю правду.
Богданові Хмельницькому, за свідченнями історичних джерел, належать слова: “Ніхто не уникає своєї долі. А наша доля - жити з оголеною шаблею...” Недарма, у мові половців “козак” означало “дозорець”, “вартовий”, той, що йде попереду. Ще одне значення слова “козак” пов’язують зі словосполученням “кой” - “сак”, тобто легков’ючений, готовий до походу. Навіть у найаристократичніших колах Польщі, Литви, Молдови, Валахії, Білої Русі поняття “козак” мали тоді за синонім високого лицарського служіння. Є й інші тлумачення слова “козак” - етимологічно його зв’язують зі словами “косак” - той, що носить косу, або оселедець. У давнину войовничу молодь ще називали бродниками. Назву отримали від того, що поcтійно мандрували, бродили в диких степах. Існують припущення, що бродники мали відношення до походження запорозьких козаків. Були в Україні ще війська, які називали дейнеки. – Пояснював він своїм підлеглим на рідній мові.
Так ви справжній козак, пане майор? – спросив Юр, теж українською, а не ново англійською, якою розмовляли в Федерації.
А як же ш, звичайно, хлопці. От зараз побачимо які ми козаки. – І він першим вирішив увійти на борт цього дивного судна. Міцно тримаючи в руках плазмову гармату, він перестрибнув через косо спрямовану балку коричнево-сірого кольору і опинився на нерівній підлозі в утробі цього дивного судна. Офіцери були у скафандрах із підвищеним захистом, демпферами гравітації та силовими полями, здатними витримати попадання невеликого астероїда чи падіння на дно великого каньйону. Саме ці посилені моделі отримали за добу до вторгнення на Землю, керівництво занепокоїлося за безпеку своїх офіцерів завчасно. Збоку здавалося, що вони просто у своїх стандартних комбінезонах гуляють навколо об'єкта, шоломів не було на головах – їх замінювало силове поле.
Очам людей з'явилася чарівна картина: усередині «колоди» було просторе приміщення, яке займали напівпрозорі, слабко світні кокони зеленого кольору. Вони розташовувалися ніби вистилаючи колоду зсередини. Їх було дуже багато, тисячі, мабуть десятки тисяч, точніше сто дві тисячі чотириста дванадцять коконів, враховуючи розміри корабля і щільність їхнього розташування в ньому. До кожного кокона вели криві коричневі гілки, які перепліталися в щільні скручені конгламерати і знову розсипалися на окремі гілки, впадаючи прямо в тіло корабля, причому здавалося без будь-якої системи, хаотично.
Є сигнали, пане майоре! Десятки тисяч живих істот!
мало не криком повідомив Оттон по підпросторовому передавачу скафандра.
Мда ... Справи - простягнув Сташенко, оглядаючи стелю і стіни колоди, якщо так можна було їх назвати - певно якісь нанотехнології, ні як інакше.
Накази, майор - запитав новий лейтенант флоту Еран Юр.
Сенсори? - Відповів питанням на запитання Брюс - що показують сенсори, Райк?! - Це люди, пане майоре, Homo Sapiens здається ... Ні точно це не генномодіфіковані люди - з подивом сказав Оттон - це сто відсотків люди до перетворення, причому різного віку! Сенсор не може помилятися, тут є діти віком від дванадцяти років.
Це чийсь жарт, мабуть. Гаразд, подивимося, де тут місток чи бодай якийсь пульт управління – Сташенко пішов уперед вузьким нерівним коридорчиком між щільно стоячими капсулами овальної, трохи витягнутої форми.
Це дуже дивно, може це транспортний корабель якоїсь схожої на нас раси чи точніше це предки сепаратистів, які вирішили повернутись на батьківщину?
Райк торкнувся однієї з капсул, і вона затремтіла і напівпрозора кришка відкрилася з легким шипінням. Він легко штовхнув її вгору, і вона відпала, всередині капсули лежала людина – жінка років 27-30 у дивному зеленому костюмі, такі він бачив у музеях у розділах воєнна історія.
Жінка здавалося, просто спала, її груди трохи піднімалися і так само поволі опускалися без будьяких приладів штучної вентиляції легень. Її зачіска більше була схожа на довге каре, волосся було розпатлане, світло-рудого кольору, риси обличчя правильні, мабуть європейка, швидше що слов'янка, але Оттон міг і помилятися. «У рудих немає душі» згадав він давню помилку про відьом, що панувала в середніх століттях і пізніші періоди історії людства.
Прилад не показував ознак зараження чи травм.
Критерій одягу – уніформа Української армії, початку XXI століття, враховуючи всі наявні дані перед ним, лежала сержант 503-го окремого батальйону морської піхоти України, групи матеріального забезпечення Чернишова Ганна Петрівна. Далі йшла її особиста справа більш ніж тисячолітню давність, дати, факти з життя, освіту, групу крові, шлюб, розлучення, службу… Дата смерті! - Вона загинула під час обстрілів сепаратистів на Донбасі восени 2019 р. Пройшла вже тисяча років від її смерті.
Оттон не відривав від неї своїх очей, все його тіло почало бити дрібним тремтінням чи то від страху і здивування чи з якоїсь іншої причини, він не знав. У роті пересохло, і весь навколишній світ звузився навколо цієї дівчини, що лежить у капсулі-сховищі. І він похитнувся і впав, знепритомнівши прямо там, де стояв до цього хвилину тому. Майор та інші офіцери флоту одразу кинулися йому допомагати. Витягли м'яке тіло лейтенанта назовні, де дрон-лікар діагностував у Оттона непритомність на тлі психологічного шоку. Його одразу відправили до медвідсіку космопорту за допомогою антигравітаційних нош.
Люди знаходилися в одній з форм стази для тривалого перельоту або швидше зберігання, для того щоб вивести з цього стану людини необхідно було прикласти долоню до кришки капсули, а потім просто доторкнуться до людини, що там лежить. Система працювала не просто на сенсорному рівні, а на ментально-сенсорному зі зв'язкою лише для людей. У найкоротші терміни були сформовані групи допомоги для прибулих переселенців, а їх виявилося понад сорок мільярдів людей, які опинилися на Енті, розділеному на чотириста тисяч кораблів-колод. Як з'ясувала сформована в екстреному порядку група вчених-антропологів та істориків (комітет адаптації) на Землі за один день виявилися зібрані разом всі люди, що жили на планеті та колоніях аж до початку використання технології воскресіння, подарованої Елтанцями в 2390 році, але цілі загального воскресіння такої глобальної форми невідомі нікому. Ішов 3019 рік, і він наближався до завершення. Земля стала найбільш перенаселеною планетою в галактиці всього за кілька годин, назрівала культурна та економічна криза колосальних масштабів. Нічого подібного не було в історії людства.

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок