recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

ЗАЧИНЕНІ ДВЕРІ

Автор:

Lara

Жанр:

Драма

Формат:

Новела

Сторінок:

6

Рейтинг:

4.71/5 (голосів:7)

Переглядів:

67

Рік:

2022

Завантажити

Лариса Пашківська
ЗАЧИНЕНІ ДВЕРІ
Це був один із багатьох звичайних ранків з їхнього подружнього життя. За вікном приємно світило сонечко, птахи мелодійно перегукувалися у майстерності співу. Весна… Але Оксана не відчувала того погодного настрою, весняного тепла після затяжної зими. В житті все почало змінюватися на очах. Десь на підсвідомому рівні вона відчувала, навіть чула набридливий внутрішній голос, що підказував: її коханий чоловік, щось таки від неї приховує.
Олег швидко збіг сходами до низу зі спальні і вже був одягнутий в робочий одяг, хоча сьогодні – вихідний. Оксана відразу помітила якусь заклопотаність і тривогу в його очах. Він не став снідати, а лише попив кави. Бігцем пояснив, що на роботі «завал» і йому конче потрібно там бути. Чоловік мимоволі поцілував дружину в лоба і мерщій побіг до машини.
«Що за робота така термінова у вихідний? І чому не сказав звечора?» – цей нав’язливий внутрішній голос змією вився в Оксаниній голові.
Олег був бригадиром на будівництві і його заклопотаність вже б давно мусила не викликати зайвих запитань у Оксани. Але ж ці відчуття...
Вони були одружені давно. Познайомилися дуже банально і за звичайних обставин. Вона тоді ще була студенткою вишу, а він – простим робітником на будівництві. Якось увечері, після навчання, Оксана забігла до супермаркету купити щось на вечерю, а в той час хлопці-будівельники робили закупи. Тут вони і зіштовхнулися в якомусь із численних рядів. Раптова іскра запалила їх два світи. Відтоді вони не розлучалися. Кохання, квіти, подарунки, поцілунки, пристрасті, романтичні побачення… Вона землі не відчувала під ногами, а він робив все для того, щоб його
Оксанка була найщасливішою дівчиною у всій галактиці. Потім – весілля… Вона, заради свого коханого, недовчившись рік, покинула універ. Олег підіймався «на ноги» завдяки своїй старанності і наполегливій праці. Згодом в їх сім’ю прийшла невимовна радість – з’явилася на світ донечка Іринка. Оксана була щасливою мамою та коханою дружиною. Тим часом в їх сімейну ідилію непомітно підкрадалася біда. Олег з народженням дитини все далі і далі віддалявся від своєї половинки. Не стало тієї пристрасті, не було вже гарячих ночей і палких поцілунків. Кохання як і не було.
Сумні думки не виходили з її голови. До реальності Оксанку повернув веселий дитячий щебет. Маленьке янголятко прокинулось. Донечка дивилася на маму сонними оченятами і вимагала уваги. Оксана взяла Іринку на руки, обійняла і поцілувала. Нагодувала смачним сніданком та одягла у найкращу сукню. На сьогодні у них запланований насичений день. Спочатку потрібно піти до магазину та купити продуктів на тиждень. Ще треба завести Іринку на урок англійської до Олени Петрівни, а потім на танці до найкращої подруги й першокласного хореографа Катюхи.
Вони вийшли з будинку і попрямували до магазину.
Іринка щось із захопленням розповідала, відволікаючись хіба що на яскраві іграшки і солодощі на полицях маркету. Звісно ж про донечку не забула: обов’язково фруктове морозиво, цукерочки... Дівчата вже збиралися виходити, аж раптом Оксана помітила знайомий силует. То був її коханий Олег. Він стояв у відділі для алкоголю і тримав за талію вродливу брюнетку, ніжно щось шепочучи їй на вушко. Вони обирали шампанське. Пара була дуже щасливою. В цю мить перед очима молодої жінки зруйнувався світ. Вона не вірила, що це був її найдорожчий і коханий чоловік.
«Як він міг, зрадник! Я присвятила йому своє життя. Кинула заради нього навчання, відмовилася від своєї мрії! Звила сімейне гніздечко, зробила все, щоб він почувався комфортно. Народила донечку, янголятко, яка обожнювала свого любого татка!» – обурено вона говорила сама до себе.
Оксана стояла в ступорі, не могла ні рухатись, ні говорити, лиш мовчки спостерігала, як голуб’ята вибрали напій і попрямували геть навіть її не помітивши. Жінку з гірких роздумів вирвала Іринка: «Мамо, чому ти плачеш? Що сталося? Тебе хтось образив?» – знервовано запитувала дитина. Оксана і не помітила, що по щоках текли гіркі, пекучі, солоні сльози. «Ні, доню, я не плачу, то щось потрапило мамі в очко» – більше нічого не змогла вигадати.
Взявши Іринку за пухкеньку ручку, вони попрямували до виходу. Дитина ще щось запитувала, але Оксанка не реагувала. Іринку відвела на англійську а сама попрямувала додому, до оселі, яка в одну мить зробилася чужою. Прахом розсипалося все: сім’я, кохання, мрії, надії і сподівання. А в голові тільки два запитання: як їй далі жити та як себе поводити з чоловіком-зрадником? Пробачити? Вона ніколи навіть не подумала б, що він може бути таким підлим. Ні, вона ніколи йому не пробачить! Такого болю, відчаю і безвиході ще не відчувала. У її грудях пекло та розривало душу, а серце щомиті розбивалося на мільйони уламків. «Ні! І ще раз ні! Я не хочу його більше бачити, чути і знати!» – щоразу повторював її внутрішній голос.
Оксана дістала із шафи найбільшу валізу. Ще раз оглянула своє гніздечко, в якому скільки років жила в ілюзії, важко зітхнула і швидко зібрала свої і дитячі речі. Їй було куди йти. Мама завжди на неї чекала та підтримувала будь-які доньчині рішення, навіть найбожевільніші.
Іринка вже була у Катюхи. Оксана, забравши дитину з танців, мовила: «Доню, ми поїдемо гостювати до бабусі. Трішки відпочинемо. Уявляєш, яка вона буде щаслива?!»
Поки доня перебирала в кімнаті свої ляльки, а Оксана дозбирувала речі – сутеніло. Олег досі не повернувся додому.
Вже завтра в житті Оксани розпочався новий етап, чиста сторінка, яку вона буде писати сама, створюючи власний шедевр – новий, незалежний і вільний. Хай котиться під три чорти!!! Не буде більше сліз і скандалів, не буде більше жодних з’ясувань стосунків. Вона вирішила твердо і назавжди залишити чоловіка з його новим «щастям». Нехай живуть і насолоджуються. Можливо, в найближчому майбутньому вона також йому зрадить. Оксані є для кого жити. ЇЇ крихітка потребує материнської любові і піклування.
Жінка з важким серцем витягла з шухляди блокнот і на чистому аркуші написала кілька слів: «Прощавай, коханий! Будьте щасливі!». Вона, лишивши у домі всі свої емоції, почуття та біль, не озираючись – пішла, з гуркотом зачинивши двері вже чужої домівки. Так жінка закрила своє серце від болю і страждань. Вона всією душею вірила, що біль і розчарування з часом згаснуть, як і той метеор, щойно пролетів у небі над її головою.

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок