Поверніть нам мир!

Поверніть нам мир!

Я до війни писати стала вірші…

Ні, ні, не так! Я завжди їх писала…

Я мріяла, кохала. Я літала

у синім небі, серед сірих хмар!

Я, як і всі, жила і працювала

Несла на плечах буденності тягар.

Я, як і всі тоді жила і знала,

Що маю все: роботу, дім, дітей.

І вдосталь тихих і недоспаних ночей

І може дещо і не цінувала…

Та все змінилося лишень за мить

Тієї ночі, що несе розруху,

Отого ранку лютого, що руку,

Війні проклятій, страшній простягнув!

Іде війна…і я рахую ночі

Мої невтомно плачуть, плачуть очі

Мої молитви ллються до небес.

Благаю, поверніть нам мир і спокій!

Безмежне небо, мирний степ широкий.

Щоб страшний сон про лихо навіки щез!

Книготека онлайн