recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Халамидник Микола

Автор:

amyr_kos.mos

Жанр:

Військовий Бойовик

Формат:

Оповідання

Сторінок:

4

Рейтинг:

0/5 (голосів:0)

Переглядів:

14

Рік:

2022

Завантажити

Халамидник Микола
1. Перша зустріч - лине дощ
Історія незвична. Розповім я вам про одного вуйка - халамидника Миколу... Хлопець ріс щасливий та дебелий, чорні коси, опацьковаті щоки, ніби "Цигана". Батько хлопчика важко працював. Водив на риболовлю та ярмарку, купував льодяники, але накрили небо ворожі літаки і небезпечний наступ, грізно ревіли кулі... Потрапляли тканину, та тут летить "бомба"- важка мателева конструкція, та чути: " Бах".
Юнак прокинувся. Це лише той жахливий спогад, котрий переслідує лише ціле життя, та думає: "Чому батько загинув, а я залишився живим? Для чого. А бідна мати не витримала розлуки та пішла вслід за ним".
Пролунав дзвінок, піднявши телефон, чує голос милої дівчини Каміли:
-Доброго ранку! Микола Йосипович. У вас є не відкладна справа. Зустріч з представниками Франції, вони чекають, що їм відповісти?
Той слухав, милувався та відповів:
-Слухай Камілочка, не Микола Йосипович, а просто Коля, і я трохи запізнився в мене сьогодні траур. 5 років немає рідних людей. Вони вже в кращому світі. Не побачать моїх мук... Не вистачає мені вас, батьки, але ви вже мене не чуєте, не бачите досягнення. Пробач, - поклав телефон.
Швидко сів за кермо та відправився на кладовище. Тихе місце, котре завжди кличе до себе людей. Стоять гарні пам'ятники у візантійському стилі, ніби не якісь бідні люди поховані, а міщани, гуцульські боярини, захоронені парканами ... На сонці переливалася таблиця з іменеми та підписом: "Contra spem spero. Йосип Іванович та Марія Йоговича". Поклав квіти. Та каже:
-Це квіти ваші улюблені, я вам приніс... Сьогодні Жан де Кларк та Меліса де Фон приїхала з Франції підписувати договір щодо продовження книговидавництва в України та збільшення товарних приладів друкарні.
Також самотній, не відчуваючи, підійшов до нього сторож. Він дістав 500€ з кишені та вручив йому, та сказав сумним голосом:
-Не забудь їх доглядати, за скульптурами та квітами.
Сторож заплакав. Його донька потрапила в аварію та змушена збирати кошти, але потрібної суми все ще не було. Тепер же вистачить. Він подякував, ледь не падаючи на коліна:
-Дякую тобі юначе, во вік не забуду, моя донька після аварій знову буде ходити.
І знову заплакав голосно, руки простягнув до небо та почав молитися, а голос не розбірливий не наче волав… По дорозі назад машина забруднилася, чоловік зголоднів, зайшов до крамниці, придбав хот- дог... І почалася злива, пекельна темінь. нічого не видно, окрім світлої плями на дорозі. Там сидів пес. Пузатий хлопець взяв, пригостив собаку. Побачив його нещасливу мордочку, хотів прогнати, але не зміг. Забрав собаку з собою в офіс. Машині було дуже сумно, пес зачепив радіо. Співала улюблена пісня, настрій чоловіка піднявся. Він прийшов до кабінету щасливим, в піднесеному настрою. Зняв капелюха та пальто чорного кольору. Та пішов до інвестора, вони передали ділові папери. Він нахмурився, ніби дитина. Контракт та деякі документи забрала собака, затягнула до секретарки і жалісно заскавчала. Через це помітили, що щось не так з гостями. Він прочитав папери, котрі були в Каміли. "Боже мій це не які інвестори – сяйнуло в голові, - хотіли обікрасти мене, підставити, знищити мою крамницю, зітерти землею, ви засланні "Козаки- москалики "ФБР прийшли тут".
Розсердився та зателефонував:
-Алло Микола Смирнов. Тут ваша допомога треба з інвесторами, хотіли мене підставити з документами.
-Ну що ж розберемося.
Зала, багато людей. Повільно, ніби ніч, зайшов до зали суддя в чорній мантії та суворо заявив:
- Тихо зала іде суд, порушення правил: шантаж, вимога крупной суми , підроблені документи та шпигунство ви засуджується до 12 років. Стукіт молота. Перемога, це не так було…
2. Останній подих- кінцеві слова
Пролетіли роки. П'ять нещасних років були невдачі та кроваві перемоги. Зустріч з колишнім знайомим Сергієм.
-Яким я був Бовдуром, провів до друкарні зрадника, та внього ці дурні звички палити. Я такий дурний давав читати йому твори та він задрімав і полум'я знищенні язики, як шалені змій повзли, згоріло все... Дим… Кінець. Пішов на фронт і сірі небеса, знищені дороги, яма на ямі, знищенні будинки, розбиті вікна. Веселий пес бігав вслід... Отак даремне життя. Тепер на фронті. Бачив град і мені було цікаво: "Навіщо, звідки воно мені?" Оглянувся на боки та пішов у ліс. Побачив машини і стомлено хотів втекти, але
не зміг. Він на тиснув маяк і пішов уперед. І дивився вперед. За кермом автомобіля сидів молодий чоловік і посміхався, немовби гриф. Вискочив та побіг до лісу, накинувся на Миколу, вдарив по голові гаєчним ключем: -Ну что, как тебе, инвестор,ты подставил мою жену.
Посмотри на его 12 лет. Она не смогла выдержать. Любимая Люсечка всего там сидела 5 лет. Утром её нашли мертвой. Она повесилась и ты в этом виноват, я тебя уничтожу.
Микола засмучений, підняв очі догори та заплакав. Із лісу вибіг пес "Байрон" і вкусив його за ногу. Впав додолу немов повалена скеля… Москаль навів пістоль на пса та випустив кулю... М'яке тіло, пробите кров'ю, лилося, немовби річка, скавчало, та пса шкода стало... Хлопець засмутився та говорить: -Ні за що" - почали сльози литися та згадує всі моменти..
Москалик посміхнувся
-Ну что у тебя есть последнее слово... Даю тебе последнее слово.
Хлопець підвів очі в небо... Чорне, не видно сонця, пекельне та почав говорити своє слово:
-Отче Наш.
І росіян, мов біс, почав тіпатися, не витримав і випустив кулю до лоба. Чорні ворони розлитілися по небу та розвіяли хмари…

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок