recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Країна оцінія

Автор:

Дмитрович

Жанр:

Дитячий Казка Пригоди

Формат:

Оповідання

Сторінок:

6

Рейтинг:

4.21/5 (голосів:14)

Переглядів:

61

Рік:

2009

Завантажити

Опис

А з «сімками» і «вісімками» Владику прийшлося вступити в рукопашний бій. Та їх було дуже багато і сили виявилися нерівними. Вони застосували проти нього заборонені прийоми, звалили на землю і почали бити ногами.

Країна Оцінія
Невидимка Неуважка ходила по школі і шукала хлопчика чи дівчинку з якими можна було б потоваришувати. В Неуважки були дві рідні молодші сестрички Непослушка і Лінтяйка. Нещодавно їх вигнала від себе дівчинка Катруся з якою їм було так затишно і весело. Сестрички не могли збагнути за що їм така невдячність від Катрусі, адже вони так дружно з нею жили. Щоправда Катю останнім часом часто сварили батьки, покинули друзі і в школі були одні неприємності. Та в цьому винні тільки оточуючі – вчителі, батьки, школярі, бабуся з дідусем, всі-всі крім невидимок. Адже тільки невидимки - сестрички підтримували Катрусю в тяжкий для неї час. Вони не залишали дівчинку ні на хвилину. І ось така чорна невдячність – вона їх прогнала. І сестрички невидимки поклялися, що більше ніколи не повернуться до Каті. Хай вчить сама свої уроки, сама допомагає своїм батькам і друзям. Нехай, нехай, нехай! А вони ще знайдуть собі справжнього друга, з яким можна буде просто лежати на дивані, посидіти на уроках ні про що не думаючи, та й просто веселитися, веселитися і ще раз веселитися.
Неуважка обійшла багато класів і вже почала втрачати надію, що в цій школі можна буде з ким небудь подружитися. Та ось вона зайшла до 2-Б класу. Тихенько стала в куточку і почала спостерігати за учнями. Учителька проводила урок. Учні з цікавістю слухали і тільки один хлопчик сидів і нічого не чув. «Який гарний хлопчик, - подумала Неуважка, потрібно з ним познайомитись». Вона навшпиньки підійшла до хлопчика і тихенько привіталась. Неуважка дуже боялася, аж тремтіла, що її виявлять і проженуть з класу. Та діти дуже уважно слухали учительку і не помітили її, а хлопчик мріяв про щось своє і також не помітив, як до нього підкралась Неуважка. «Який хороший хлопчик, - подумала Неуважка. - Давай будемо дружити». Та хлопчик не відповів. І Неуважка вирішила, що він погодився на дружбу, тільки не хоче іншим дітям заважати своєю розмовою. "А ім’я його я й сама взнаю, воно в щоденнику написане, заодно і подивлюся як він вчиться, - і Неуважка миттю забралася до хлопчикового щоденника". З оцінок було видно, що хлопчик Владик був дуже розумною дитиною. У нього були лише оцінки дванадцятки, одинадцятки та десятки. А хлопчик був таким замріяним, що не помітив, як Неуважка передивилася щоденник і всі зошити та поселилася жити у його портфелику. І це дуже порадувало Неуважку. "Мабуть він не помітить, якщо я запрошу до нас в гості своїх сестричок, - вирішила Неуважка". А Непослушку і Лінтяйку довго просить не прийшлося.
Вони миттю приєдналися до старшої сестрички.
З появою у Владиковому портфелику сестричок - невидимок Неуважки, Непослушки і Лінтяйки в його країні Оцінії почали відбуватися значні переміни. Спочатку в Оцінію ніби випадково потрапила «дев’ятка». Це було незвично, але ніби й не страшно і не так вже й погано. Та коли жителі країни звикли до «дев’яток», там потихеньку почали з’являтися
«вісімки» та «сімки». А далі події розвивалися дуже стрімко. За «сімками» повалили «шістки» і «п’ятірки». А потім ніби з неба посипалися «четвірки», «трійки» та «двійки». Погані оцінки повністю захопили країну Оцінію. І тепер чекали появи своєї цариці великої і грізної «одиниці». «Двійки», «трійки» та «четвірки» приготували пишну зустріч своїй повелительниці. Вони навстіж відкрили ворота країни Оцінія, та простелили доріжку аж до самого трону, на який повинна була всістися «одиниця». І коли вона увійшла в країну Оцінія, то всі погані оцінки схилили перед нею голови аж до самої землі. І тільки бідна перелякана «дев’ятка» заховалася за камінцем і, здригаючись від страху, спостерігала за тим що діється навкруги. А хороші оцінки «дванадцятки», «одинадцятки» та «десятки» не поважали «одиницю» і не хотіли її вітати. «Одиниця» дуже розлютилася і наказала вигнати їх геть з країни Оцінія. Бідна «дев’ятка» ще більше злякалася, адже вона розуміла, що слідуючою на вигнання буде вона, тому що також не привітала царицю «одиницю». І «дев’ятка», ховаючись від ворогів, почала думати, як врятувати країну
Оцінію та повернути своїх друзів - «десятки», «одинадцятки» та «дванадцятки». Вона згадала хлопчика Владика з яким останнім часом дуже рідко зустрічалася. От як би хоч по якому небудь предметові зустрітися з Владиком, адже він остання надія на спасіння.
У житті хлопчика також відбулися великі переміни. Уже давно вчителі не ставили йому «дванадцяток», «одинадцяток» і «десяток». Він навіть почав забувати яка на вигляд «дев’ятка». Та Неуважка весь час відвертала його увагу від цієї проблеми. І пропонувала помріяти разом з нею про хороше, солодке майбутнє. Він дуже здружився з Непослушкою і нікого не хотів слухати. А Лінтяйка стала йому як рідна сестра. З нею Владик дивився телевізор, грався на комп’ютері або просто валявся на дивані. Він навіть не підозрював про існування сестричок-невидимок. А вони від такої міцної з ним дружби ставали все більшими і сильнішими. І нізащо в світі не бажали розлучатися з хлопчиком.
«Дев’ятка» ніяк не могла потрапити на очі Владикові. Адже в країні Оцінії панували тільки погані оцінки. Від горя та сліз оцінка «дев’ять» зробилася маленькою і дуже схудла. Вона навіть стала боятися вітру, щоб він нікуди її не переніс.
І ось одного разу, коли Владик поспішав до спортзалу, сестрички-невидимки відстали від нього і спокійно повернулися назад у портфелик. Тоді на уроці фізкультури в щоденнику у Владика з’явилася «дев’ятка». Щоденники вчителька фізкультури роздавала у класі, тому і зустріч Владика та «дев’ятки» відбулася в класі. Оцінка «дев’ять» так зраділа цій зустрічі, що не втрималась і вискочила з щоденника. Вона кинулась хлопчикові на шию і почала його обнімати та цілувати. Від цієї зустрічі почали розвіюватися чари, які навіяли на Владика сестрички-невидимки. І він почав пробуджуватись від страшного, кошмарного сну, де все йшло шкереберть. Звичайно, сестричкам-невидимкам це не сподобалось, адже вони нізащо не хотіли втрачати такого хорошого товариша. І невидимки вирішили спіймати «дев’ятку», щоб розправитися з нею. Від люті вони мало не луснули і стрімголов кинулися ловити «дев’ятку». Та вони були лінивими, неуважними і нікого не слухали. Тому «дев’ятці» було не так складно з ними справитись. Спочатку вона заховалася у зошиті з охорони здоров’я, та коли її там виявили - перебралась у зошит з математики.
Потім з легкістю перестрибнула у зошит з української мови. Далі вона ховалася то в щоденнику, то знову поверталася до зошитів. Вона так вимотала сестричок – невидимок, що ті геть схудли і ледве трималися на ногах. А «дев’яточка» з кожним разом ставала міцнішою та красивішою.
Від початку цих подій пройшло багато часу. Владик геть відвик від Неуважки, Непослушки і Лінтяйки. І коли вони стомлені та змарнілі, не спіймавши «дев’ятку», вирішили повернутися до Владика, то він просто прогнав їх, не пустивши до свого портфелика. І три сестрички - невидимки, похнюпивши голови, пішли геть з школи. Але перш ніж переступити поріг, поклялися при найменшій нагоді повернутися, адже без дитячої дружби вони не уявляли свого існування.
Чудово, - сказала «дев’ятка», - тепер, коли ти прогнав Неуважку, Непослушку і Лінтяйку, нам час завітати до країни Оцінія. Ми повинні прогнати погані оцінки та повернути туди «десятки», «одинадцятки» і «дванадцятки».
Озброївшись підручниками та взявшись за руки, вони помандрували до країни Оцінії. Дорога була не з легких. На їхньому шляху весь час траплялися важкі перешкоди, які без хороших знань не можна було б подолати. Спочатку на дорозі з'явилася широка річка і перевізник не хотів переправляти їх на інший берег, поки Владик не дасть відповідь на його запитання:
Як правильно пишеться річка Унава?
Назва річок завжди пишеться з великої букви, - відповів Владик.
І за правильну відповідь перевізник переправив Владика і «дев’ятку» на інший берег. Згодом вони дісталися до початку пустелі, через яку потрібно було йти три дні. Вони знали, що за один день людина випиває три літри води. І Владик швидше за «дев’ятку» вирахував, що їм з собою потрібно взяти дев’ять літрів води. Після пустелі вони дісталися великого, густого лісу в якому не було ні однієї стежечки.
Я знаю, що нам потрібно йти на південь, - сказала «дев’ятка», - але я боюся що ми там заблукаємо і загинемо.
На деревах з північної сторони росте мох, - відповів Владик. - І якщо нам потрібно йти на південь,то мох повинен бути прямо перед нашими очима.
А ще я згадала, що на деревах крона з південної сторони більша, - повідомила «дев’ятка».
Це також може нам пригодитися, - відповів Владик.
Завдяки хорошим знанням, ще одна перешкода залишилась позаду.
А вдалині вже виднілась країна Оцінія, що знаходилась за високими стінами, які неможливо було подолати. І тільки єдині ворота являлись входом до країни. Але ворота ті були не простими і впускали лише того, хто встигав за одну хвилину прочитати що на них написано. І ось коли Владик з «дев’яткою» підійшли до чарівних воріт, на них з’явився текст. Хлопчик швидко його прочитав. І чудо - ворота відчинились. Та тільки вони увійшли в країну, як одразу розпочалася велика битва - не на життя, а на смерть. Першою на Владика напала страшна і грізна «одиниця». Та Владик не розгубився і проти неї застосував табличку множення на два. Такої жорсткої відсічі «одиниця» не чекала. Вона захиталася, схопилася обома руками за живіт і вибухнула. Після «одиниці» на Владика з усіх сторін накинулися «двійки», «трійки» та «четвірки». Хлопчик спробував проти них також застосувати табличку множення на два. Та це не спрацювало. І тоді Владик почав знищувати їх іншими стовпчиками з таблички множення. Коли табличка множення закінчилась, то хлопчик побачив, що всі його нападники валялися мертвими. Краєм ока Владик помітив, що проти нього вже вишикувались «п’ятірки» і «шістки». Не гаючи часу, він почав жбурляти в їхні ряди правила з української мови. Від кожного правильно розказаного правила «п’ятірки» і «шістки» розліталися в різні боки. А з «сімками» і «вісімками» Владику прийшлося вступити в рукопашний бій. Та їх було дуже багато і сили виявилися нерівними. Вони застосували проти нього заборонені прийоми, звалили на землю і почали бити ногами. Владику було так тяжко, що він почав втрачати надію на перемогу. Тоді «дев’ятка», яка весь час допомагала Владику непомітно підсунула йому підручник з англійської. І Владик почав говорити до своїх ворогів на англійській мові. Від подиву «сімки» та «вісімки» розгубилися і почали одна за одною падати замертво. А Владик говорив і говорив поки ні одного ворога не залишилось в живих.
Владик з «дев’яткою» очистили країну Оцінію від різного непотрібу і туди почали повертатися оцінки «десять», «одинадцять» та «дванадцять».
Владику, тобі час повертатися додому, - сказала добра, вірна «дев’ятка». - А я за час нашої мандрівки так стомилася, що піду на відпочинок. Лише дуже-дуже рідко навідуватимусь до тебе, щоб нагадати про цю страшну битву.
Вони обнялися і попрощалися. Хто знає - можливо назавжди.
КІНЕЦЬ.
04.01.2009

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок