recaptcha Книготека онлайн recaptcha

Вхід

реєстрація

Допомога

Ел. скринька

Легенда про сесію

Автор:

Солобчук Андрій

Жанр:

Пригоди Фентезі Комедія

Формат:

Новела

Сторінок:

6

Рейтинг:

5/5 (голосів:6)

Переглядів:

98

Рік:

2011

Завантажити

Опис

Фентезійно-комедійна розповідь про студентів які залишилися один на один проти задач та теоретичних питань. Ці питання набираються сил від студентських хвилювань і в кінці кінців матеріалізуються. Здолати їх зможуть лише найстійкіші та найбільш підготовлені фахівці!

Легенда про сесію
Це було так давно, що для більшості людей історія встигла забутися, стертися з їхньої пам’яті. Натомість пусті фрагменти обросли домислами та вигадками, але я знаю, як було насправді. Я сам став частиною цієї історії і ніколи не зможу забути того, крізь що довелося пройти. Ця історія стала «Легендою про складання сесії».
Розділ 1
Підготовка
Того холодного, морозяного дня містечком почали ширитися чутки про утворення чорного мороку невідомого походження. Бачити його могли не всі, а лише певна група осіб, яких у народі прозвали «зрячими». Їх виявилося 22-і особи, і я був одним із них. Покопавшись в архівах, ми знайшли інформацію, що в цих землях морок вже двічі з’являвся в минулому, і це явище навіть встигло отримати свою назву - Іспит. Спочатку морок має два тижні перебувати в інкубаційному періоді, щоб виростити різних чудовиськ, які полюватимуть за нами. Їхня мета – висмоктати з людини всю радість життя. Ходять чутки, що на інших землях вже був випадок, коли люди повністю програли війну. Цю подію назвали "великий провал акредитації".
У давнину чудовиськ описували в різних легендах та казках, але крім цього є описи і в наукових трактатах, яким раніше не надавали важливого значення. Найрозповсюдженішим типом чудовиськ мороку є теорепит. Найчастіше вони невеликих розмірів та ходять групами по два-три монстри. Проти них працюють легкі словесні заклинання, але ви маєте не просто завчити заклинання, ви повинні зрозуміти, відчути його. Лише тоді воно спрацює так, як треба. Якщо теорепит відчує невпевненість у вашому голосі, то він стане швидшим, рішучішим і підступнішим.
Ми знайшли книгу Іващенка та Перехрестова, де записані всі відомі різновиди теорепитів, але ця книжка була на котельніковій мові, яка в наш час вважається мертвою мовою. Щоб її зрозуміти, потрібно витратити чимало часу та докласти багато зусиль, а у нас було лише два тижні. Різновидів теорепитів існує близько ста, причому, всі вони значною мірою відрізняються один від одного. Для унеможливлення поразки потрібно було вивчити характеристики, звички та слабкі місця всіх теорепитів і, звісно, аналізуючи все це, скласти відповідні заклинання. Таку масу заклинань одна людина просто не в змозі швидко створити, і тим паче – постійно утримувати в своїй голові. Тому було прийнято рішення порівну розподілити дослідження всіх відомих теорепитів між "зрячими".
Для складання заклинань мені знадобилося два дні. Я не сильно старався і покладався переважно на розумніших колег по нещастю. Навіщо по всіх книжках вичитувати інформацію і витрачати на це час, якщо можна спитати в когось і миттєво отримати відповідь? Потім усі заклинання записувалися на спеціальний папір і засипалися в груповий казан, де все варилося-готувалося і врешті-решт складалося в одну добротну книгу заклинань. Збірником чар можна було користуватися лише за умови, що теорепит цього не бачить. В іншому випадку ворог розлютиться, розірве вашу книгу на шмаття, і у вас не залишиться жодного шансу на перемогу.
Але теорепити не були головною бойовою одиницею мороку. Ними виявилися задрачі. Їхня висота сягала двох метрів, вони мали довжелезні передні кінцівки та добре розвинений інтелект. Задрачі могли адаптуватися до будь-яких умов існування та на ходу змінювати свою фізичну форму. Їх майже неможливо знищити словесними заклинаннями, проти них працюють лише чарівні письмена, просякнуті магічним зіллям. Коли наші предки вперше зіткнулися із задрачами, то під час бою нашвидкуруч складали і записували заклинання на папері, при цьому поспішно розливаючи на нього необхідні елементи зілля. Це вимагало максимальної концентрації та холоднокровності, неабиякої спритності та кмітливості, чого, на жаль, майже неможливо досягти за такий короткий термін сучасним людям.
Тому розпочалося велике чаклування. Троє зрячих, які дещо тямили у специфічному напрямку теоретично-електрозв’язкової магії, створили колегіум та провели засідання для вирішення проблеми із задрачами. Адже від самої згадки про цих істот декого з нас одразу пробирав холод аж до кісток. Тому без сторонньої допомоги такі люди були просто не в змозі адекватно діяти на полі бою. Ми розуміли, що без колегіуму нам не впоратися, позаяк його творці, можливо, єдині спроможні розробити систему боротьби проти мороку, що дозволить нам отримати перемогу з найменшою кількістю втрат. В їхніх планах було створення покрокової інструкції, де буде записано, як потрібно діяти при зіткненні з усіма відомими типами ворогів. Інструкція має бути зручною у використанні, інтуїтивно зрозумілою, гнучкою, а головне – дієвою! Поки два фахівці з комп’ютерної магії закінчували розповсюджувати книги чар проти теорепитів, колегіум приступив до роботи.
Двадцятирічна темнокнижниця Олена, крім ясного розуму, мала гарну пам’ять і талант до пошуку та швидкого знаходження потрібної інформації. Вона відшукала та переклала цілі томи, написані давньобіккенінською мовою і присвячені окремим типам задрачів.
Бойовий маг Артем вивчав структуру мороку, його слабкі місця, вплив на оточення та реакцію на різноманітні подразники. По декілька ночей не спавши, він спостерігав за темною гущею і бачив нових, невідомих науці задрачів. Всі свої спостереження та роздуми записував у магічний довідник. Завдяки Артему там зібралося багато знань щодо властивостей та основних характеристик жахливих породжень мороку.
Періодично, коли члени колегіуму у своїх роздумах заходили в глухий кут, а їхні думки ставали несистематичними та схожими на вінегрет, вони зверталися до мудрого викладача-дракона Чесановського. Він жив у замку неподалік, але часто бував у роз’їздах. Озброївшись сувоями «невирішених питань» і взявши щит-конспекти, члени колегіуму вирушали на штурм лігва мудрого дракона. Але часто, коли відважній трійці колегіуму все-таки вдавалося потрапити до його печери, перед ними поставало ще одне завдання: знайти, куди зник дракон. Чесановський говорив загадками і міг плюватися вогнем, але завжди був готовим до інтелектуальної бесіди та не кривдив осіб, які його потурбували... якщо ті говорили дійсно щось суттєве.
Третій учасник колегіуму чаклун Влад зайнявся розробкою оптимального способу боротьби із задрачами. Він відслідковував закономірності в древніх книгах заклинань і на їхній основі створював шаблонні рішення. Далі він узявся за виготовлення бойового зілля. За даними Олени та Артема чаклун розробив формули, що визначають правильні пропорції. Тобто завдання бійця на полі бою зводилося до того, що він має визначити вид чудовиська та, знайшовши необхідний шаблон, вписати туди змінні параметри, серед яких найчастіше траплялися: довжина, частота перебирання задніх лап, кількість кінцівок, амплітуда розмаху рук та емоційно-стресове напруження.
Коли всі шаблони були створені і всі пропорції визначені, а виготовлення книги заклинань від теорепитів підійшло до завершення, до активної фази Іспиту залишився один день. Саме той день, коли колегіум презентує свою розробку і розкаже, як нею користуватися. Про деякі можливості цієї зброї я вже знав, тому виступав у ролі асистента. Річ у тім, що я нерідко допомагав розробникам матеріальною базою та харчами, за що Влад на перервах між роботою ділився зі мною своїми успіхами. Інструктаж зайняв близько чотирьох годин, але тепер кожен мав достатній рівень знань, необхідний для застосування даної зброї, а головне – був морально налаштований на перемогу. Після цього ми облаштували свої позиції: замаскували пару скриньок із запасним зіллям, установили ящик з інгредієнтами та приховали книги заклинань.
Завтра розпочнеться війна, потрібно добре відпочити, навіть сам викладачдракон порадив гарно виспатися перед битвою. Чомусь колегіум ще обговорював якісь свої плани, але я вже не сприймав інформацію і поринув у царство Морфея.
Розділ 2
Іспит
Ранок. На першій лінії фронту творці колегіуму та ще декілька найбільш підготовлених чаклунів мовчки зайняли свої вихідні позиції. Вони виступали в ролі розвідки боєм та брали на себе основний удар. Після того, як вони розвідають місцевість та відіб’ють першу хвилю монстрів, їх має замінити основне ядро групи, а вже після них на заключному етапі в бій вступає група зачистки, до якої входжу і я.
Спочатку все йшло за планом, але в одного з творців колегіуму виникла заминка. Бойовому магу Артему попався задрач, не схожий на тих, яких ми вивчали. Сувої та заклинання не діяли належним чином, і дійшло до сутички в «рукопашну». Позаяк бойовий маг мав відмінну фізичну підготовку, то йому вдалося здобути перемогу, але якщо б на його місті був хтось інший, то результат битви міг бути зовсім невтішним. З часом настала черга й мені показати себе в бою. Перед заходом на бойову позицію я стрепенувся, потягнувся, пострибав на місці для зняття стресу та взяв свій щит-конспект до рук. Востаннє прокрутивши в голові всі основні моменти, про які мені вчора розповідав Влад, я вирушив до бойових позицій.
Спочатку була мертва тиша, нічого не видно, і лише те, що я йшов завченим маршрутом, допомагало мені рухатися в правильному напрямку. Раптом у темряві я побачив двох своїх товаришів, які сиділи в кущах. Я підбіг до одного з них, і мене охопив жах... Вони втратили запальний вогонь та всю радість життя і більше нагадували овочі, ніж людей, їхні очі потьмяніли, а шкіра була блідою. Все стало зрозуміло – вони програли. Моя надія на легку перемогу стала сумнівною. Ми стрімко почали втрачати бойові позиції, і тут я побачив своїх ворогів. Це були два теорепити та один задрач. Із першим теорепитом я більш-менш впорався, а от для другого розхвилювавшись використав не те заклинання. Скориставшись цим, теорепит із легкістю відбив заклинання прямісінько в мене. На декілька секунд у мене запаморочилося в голові, я пережив шок. Але, опанувавши себе, подивився на третього ворога – задрача. Хвилювання наростало. Такого просто не може бути. Я не можу згадати цього задрача. Потайки перегорнувши всі сторінки книги заклинань, я так і не знайшов нічого путнього. Картинка перед очима спочатку втратила чіткість, а потім поступово почала огортатися мороком. Це кінець. Цікаво, чи є життя після Іспиту?
Розділ 3
Морок
Я втратив відчуття часу, тому не міг навіть приблизно сказати, як довго тут перебуваю. Довкола була темрява, і жодної живої душі. Біля мене блукали чотири привиди, які лише здалеку нагадували життєрадісних, свідомих людей, але чомусь я не почувався «овочем» подібно до них. Навпаки, з’явилося ще більше мотивації навчатися новим прийомам та заклинанням, які допоможуть мені покинути це згубне місце й по можливості витягти звідси ще чотирьох братів по нещастю. Провівши поверхневу розвідку у мороці, я дійшов невтішних висновків, що чуткам ніколи не можна довіряти без перевірки. Довіряти можна лише собі та стійким фактам... і то не завжди. Виявилося, що переможені не можуть покинути морок, поки не здобудуть перемогу над ворогом, а теорепити і задрачі не такі добренькі, щоб просто так віддавати те, що здобули в чесному поєдинку «троє проти одного». Тому я готувався до наступної битви як ніколи. До поразки вивчав заклинання на рівні користувача, знання якого зводилися до непорушного виконання інструкції. Так, я приблизно знав, як воно працює, в теорії, але навіть не здогадувався, яким чином це можна застосувати на практиці. Тепер мені не просто випала така можливість, для мене було вкрай необхідно це зробити. Обшукавши місце битви, я знайшов цілу купу книг заклинань, зілля, зброї та захисного обладнання, залишеного під час сутичок. Все це потрібно було розібрати та детально вивчити. В ході досліджень у мене поволі, але впевнено йшов прогрес. Коли виходило щось значуще, я ділився своїми успіхами з четвіркою, яка програла, і вони починали потроху «оживати», у них на деякий час прояснювалася свідомість та з’являлася надія на перемогу. Але з часом мотивація зникала, лінь захоплювала їх із головою, і вони знову, як амеби, починали пливти за течією. На початкових етапах вивчення заклинань та інших матеріалів паралельно була організована розвідка на виявлення та ідентифікацію монстрів, які залишилися. Так ми дізналися, що всі чудовиська розділилися на десять груп. Кожна група має по три монстри: два теорепити та одного задрача. Для зручності ми назвали такі групи білетами. Всі білети патрулювали територію за заданим маршрутом, а потім поверталися у своє лігво. Кожен із нас обрав собі конкретний білет та сконцентрував основну увагу на вивченні його слабких місць. Це тяжко, та іншого виходу немає. Незабаром у мороці має відбутися якесь свято, щось на зразок нашого Нового року, тому в цей день вони будуть найбільш розслаблені на патрулюванні. Тоді ми і нанесемо їм свій удар. А поки ще є час, потрібно про всяк випадок підготуватися до нападу на інші дев’ять білетів, бо існує велика ймовірність того, що в розпалі бою хтось через хвилювання випадково переплутає білет. У такому разі його білет дістанеться комусь іншому, і вся система піде коту під хвіст.
Розділ 4
Час дій! Ідемо в бій!
Найгірше – це очікування. Мені здавалося, що пройде ціла вічність, поки на горизонті з’явиться патрульна група монстрів. А раптом сьогодні на патруль заступить інший білет? Моє роздратування через невизначеність досягло найвищої точки кипіння. І ось настав час дій. Весь білет був як на долоні. Зненацька я накинувся на задрача і одним махом, поки теорепити не встигли отямитися, здобув над ним перемогу. Час спливав, але я діяв швидко та рішуче. Зайшов за спину одного з теорепитів і, зчитавши заготовані рядки з книги заклинань, без особливих зусиль відправив його в «нокаут». Тепер я залишився один на один з останнім із монстрів. Відкриваючи розділ про даного теорепита, я затримався. Скориставшись цим, ворог вибив книгу з моїх рук. Всі мої заготовки були так близько і водночас так далеко від мене. Я намагався згадати по пам’яті хоча б якесь заклинання, але нічого не спадало на думку. Тоді теорепит, не чекаючи, поки я зберуся з думками, наніс нищівний удар по моїй голові, від чого я і прийшов до тями. І це стало фатальним для нього. Я пригадав слабке, але дієве заклинання. Теорепит був переможений, і я відчув, що порожнеча в мені заповнилася чимось теплим і приємним, морок навколо мене розвіявся, і більше я його не бачив. А незабаром, наче нізвідки, по черзі з’явилися всі четверо моїх товаришів. Все скінчено, ми перемогли.
Лише тепер я зрозумів: якби відразу так готувався до сесії, то не втратив би скільки часу, нервів та сил на перездачу, але тоді не було б цієї історії. \(•_•)/

Оцініть твір та напишіть відгук

Ваш коментар

^

«Книга - велика річ, якщо людина вміє нею користуватися» О.О. Блок